LaTeX (вимовляється «лат́еx») — мова розмітки даних та пакет макросів TeX для високоякісного оформлення документів, створений Леслі Лампортом (англ. Leslie Lamport). Вважається стандартом де-факто для підготовки математичних і технічних текстів для публікації в наукових виданнях.
На відміну від текстових процесорів, особливу увагу в LaTeX приділено відокремленню змісту статті від оформлення. LaTeX пропонує засоби для підготовки структурованих документів — документів, автор яких має можливість основну свою увагу зосередити на змісті, а оформлення і решту рутинної роботи перекласти на програму. Вхідні файли LaTeX можна порівняти із програмами.
- Основи роботи з LATEX
- Важливі поняття
- Основи верстки документiв
- Робота з абзацами
- Робота зi списками
- Створення нових команд
- Робота з таблицями
- Для курсових робіт
- Рекомендована література
- Завантаження MikTeX 2.9
- Установка MikTeX 2.9
- Налаштування MikTeX 2.9
- Встановлення WinEdt
- Налаштування WinEdt
- Основи роботи з LATEX
- Важливі поняття
- Основи верстки документiв
- Робота з абзацами
- Робота зi списками
- Створення нових команд
- Робота з таблицями
- Для курсових робіт
- Рекомендована література
- Завантаження MikTeX 2.9
- Установка MikTeX 2.9
- Налаштування MikTeX 2.9
- Встановлення WinEdt
- Налаштування WinEdt
Основи роботи з LATEX
Основи роботи з LATEX
Вступ
LATEX – це комп’ютерна видавнича система. Основне її призначення – пiдготовка наукових документiв. Дана система була розроблена на базi системи TEX.
Одночасно з LATEX iснують системи PlainTEX, AMS -TEX.
Переваги LATEX
- Дана система надає автору гнучкi та зручнi засоби для створення документiв високої типографської якостi.
- Всi видавничi системи на базi TEX можуть працювати на будь-якому комп’ютерi, незалежно вiд його потужностi та операцiйної системи.
- Файли, створенi у LATEX в бiльшостi випадкiв мають менший об’єм порiвняно з файлами, створеними iншими видавничими системами та текстовими редакторами.
Недолiки LATEX
- Для друку документiв на паперi LATEX потребує принтер високої якостi.
- Вiн не є системою типу WYSIWYG (що друкую – те й бачу): створення документу та перегляд того, як виглядає документ при друцi є рiзними операцiями.
Робота з системою LATEX
Для створення документу з допомогою LATEX, автор повинен пiдготувати файл з текстом та командами оформлення цього тексту. Надалi цей файл будемо називати вихiдними файлом. Цей файл створюється за певними правилами, якi будуть розглянутi нижче. На даному етапi потрiбно зауважити, що вихiдний файл можна створювати з допомогою будь-якого текстового редактора. Вихiдний файл повинен мiстити виключно текстову iнформацiю. Розширення вихiдного файлу повинно бути .tex.
Подальша робота з документом здiйснюється в два етапи.
- Створений вихiдний файл компiлюється програмою-транслятором. В результатi компiляцiї буде створено новий файл з тим же iм’ям, що i вихiдний файл, але з розширенням .dvi.
- Отриманий dvi-файл можна переглянути на роздрукувати за допомогою спецiальної програми, що називається dvi-драйвером.
Для перегляду вже створеного документу досить мати тiльки dvi-файл. Але для змiни документу необхiдно мати вихiдний файл.
Компiляцiя файлiв LATEX
Як було сказано вище, пiсля створення вихiдного файлу його потрiбно вiдкомпiлювати. Пiд час компiляцiї на екранi з’являється вiкно в якому вiдображається iнформацiя, що стосується даного вихiдного файлу та його процесу компiляцiї. У випадку якщо процес компiляцiї успiшно завершується це вiкно зникає з екрану.
Зауваження. Iнформацiя про результат компiляцiї вихiдного файлу записується у файл з тим же iм’ям, що i вихiдний файл але з розширенням .log.
Якщо вихiдний файл створено з порушеннями правил LATEX, то процес компiляцiї призупиняється на тому етапi де LATEX виявив першу помилку. У такому разi ви можете виправити цю помилку прямо у вiкнi компiляцiї або проiгнорувати її натиснувши клавiшу Enter i продовжити процес компiляцiї. Знайшовши нову помилку, LATEX знову призупинить процес компiляцiї. I так буде вiдбуватись поки вихiдний файл не буде повнiстю вiдкомпiльовано.
Зауваження. У випадку, якщо процес компiляцiї завершився з помилками, ймовiрнiше за все документ буде вiдображатися не правильно. Тому необхiдно внести виправлення у вихiдний файл i повторити процес компiляцiї знову.
Часто одна помилка у вихiдному файлi призводить до виникнення iнших помилок, а значить процес виправлення помилок повинен носити поступовий характер. Виправте першу помилку i повторiть процес компiляцiї.
Наступнi команди використовуються для боротьби з помилками пiд час компiляцiї
- Enter – компiлятор проiгнорує поточну помилку.
- h → Enter – компiлятор надасть допомiжну iнформацiю стосовно помилки, що виникла.
- x → Enter – компiлятор негайно припинить процес компiляцiї.
- i → Enter – компiлятор дозволить виправити помилку безпосередньо у вiкнi компiляцiї.
- r → Enter – компiлятор проiгнорує всi помилки, що будуть виникати в поточному процесi компiляцiї.
Структура документу
Кожен LATEX-файл починається з заголовку. Заголовок – це команда
\documentclass{article}
яка задає режим оформлення документу. Слово article
в фiгурних дужках вказує, що документ буде оформлений, як стаття. Iншi варiанти оформлення текстiв будуть розглянутi пiзнiше.
Зауваження. Потрiбно враховувати, що LATEX розрiзняє великi та маленькi лiтери.
Пiсля заголовку LATEX-файлу iде фрагмент коду, який називається преамбулою документу. У преамбулi розмiщуються параметри та команди (такi як розмiр шрифтiв, вiдстань мiж рядками i т.д.), що вiдносяться до всього документу. Також можливе пiдключення за допомогою команди \usepackage{iм’я_пакету}
додаткових пакетiв для роботи зi шрифтами, текстом, формулами, графiкою i т.iн.
Текст документу розмiщують пiсля преамбули i вiн мiститься мiж командами
\begin{document}
та\end{document}
Все, що буде надруковано у файлi пiсля команди \end{document}
компiлюватися не буде.
Таким чином можемо навести код мiнiмального LATEX-документу
\documentclass{article}
\begin{document}
\LaTeX{}-document
\end{document}
Зауваження. Для друкування текстiв з використанням кириличних лiтер необхiдно пiдключати в ваш документ додатковi пакети. Для цього в преамбулу документу включають команди, на зразок наступних
\usepackage[cp1251]{inputenc}
\usepackage[ukrainian]{babel}
Нижче наведено приклад коду вихiдного файлу з пiдключеними пакетами.
\documentclass{article}
\usepackage[cp1251]{inputenc}
\usepackage[ukrainian]{babel}
\title{Зразок текстового документу}
\author{Студент мех.-мат факультету ...}
%date{}
\begin{document}
\maketitle
\begin{abstract}
Наш перший \LaTeX{}-документ
\end{abstract}
Ми побачимо {\huge великi} можливостi цього редактора.
\end{document}
Важливі поняття
Важливі поняття
Спецiальнi символи
Бiльшiсть символiв у вихiдному tex-файлi означають те, що буде надруковано. Наступнi символи мають особливий статус i якщо ви просто так використаєте їх в текстi вихiдного файлу то, скорiше за все, пiд час компiляцiї виникнуть помилки або у отриманому документi текст буде вiдображатись не так, як ви планували.
{
та}
– обмежують групи в вихiдному файлi.$
– обмежує математичнi формули.&
та#
– спецiальнi символи, про якi буде сказано пiзнiше.%
– коментар, весь код рядка пiсля даного символу пiд час компiляцiї буде проiгноровано._
таˆ
– використовуються при наборi математичних формул, для створення нижнього i верхнього iндекса вiдповiдно.∼
– не розривний пропуск.\
– вказується при використаннi команд чи параметрiв.
Зауваження. Якщо в документi вам необхiдно надрукувати один з семи перших вище перерахованих символiв, то у вихiдному файлi надрукуйте перед даним символом знак "\
"(backslash).
Для друкування решти символiв використовуються спецiальнi команди: для друку ˆ
– команда ^{}
, для ∼
– $\sim$
, а для символу \
використовується $\backslash$
.
Команди
Команди в LATEX використовуються для додаткового оформлення документiв. Всi команди в LATEX починаються з символа "\
" (backslash). Команди бувають двох типiв: команди, у яких пiсля символа "\
" iде символ, котрий не є лiтерою, i команди, у яких пiсля символа "\
" iде набiр лiтер, що називається iменем команди. В iменi команди, а також пiсля символа "\
" не повинно бути пропускiв, а також iм’я команди не можна розмiщувати в декiлькох рядках. В iменах команд великi i маленькi символи розрiзняються. Пiсля iменi команди у вихiдному файлi обов’язково повинен стояти пропуск.
Деякi команди мають аргументи. Аргументи – це iнформацiя уточнюючого характеру, яка вказує яким чином має працювати команда. Аргументи вказують пiсля iменi команди. Аргументи бувають обов’язковими i не обов’язковими. Не обов’язковi аргументи розмiщують у квадратних дужках пiсля іменi команди i їх можна опускати. Обов’язковi аргументи розмiщують у фiгурних дужках до або пiсля необов’язкових аргументiв в залежностi вiд специфiки команди. Якщо опустити обов’язковий аргумент, пiд час компiляцiї виникне помилка. Якщо необов’язкових аргументiв декiлька, то вони перераховуються через кому. Кожен обов’язковий аргумент розмiщується в окремих фiгурних дужках.
Приклад.
\documentclass[12pt, twocolumn]{article}
Групи
Поняття груп одне з найважливiших понять LATEX. Вони використовуються для оформлення деякого фрагменту документа однаковим чином. Фрагмент документу, що входить в групу береться в фiгурнi дужки. Самi по собi фiгурнi дужки не генерують нiякого тексту. Їх єдине призначення –обмеження групи. Команди, якi використовуються всерединi групи впливають виключно на саму групу i не впливають на решту тексту вихiдного файлу. Групи можна вкладати одна в одну.
Приклад.
Весь текст буде надруковано звичайним шрифтом, {\bf а даний фрагмент напiвжирним}
Тут команда \bf
впливає тiльки на групу, яка є фрагментом тексту "а даний фрагмент напiвжирним". Надрукуйте даний фрагмент у ТеХ, проаналiзуйте результат.
Фiгурнi дужки у вихiдному файлi повиннi бути збалансованими, тобто кожнiй вiдкритiй фiгурнiй дужцi повинна вiдповiдати закрита фiгурна дужка. В іншому разi при компiлювання виникнуть помилки.
Iснують команди, якi називають глобальними. Вони зберiгають свою дiю i за межами групи.
Параметри
Параметри, аналогiчно до команд, починаються з символа "\
" i використовуються для задавання рiзних величин (таких як ширина сторiнки, розмiр шрифта, тощо), що враховуються при оформленнi документа. LATEX, в бiльшостi випадкiв, самостiйно встановлює всi необхiднi для оформлення документа параметри. Якщо запропонованi LATEXом параметри вас не задовольняють, їх можна змiнити. Наприклад, якщо ви бажаєте встановити величину абзацного вiдступу 2 сантиметри, то в преамбулi документу потрiбно надрукувати
\parindent = 2cm
Для змiни iнших параметрiв потрiбно дiяти аналогiчним чином. Вкажiть iм’я параметра, i пiсля знака рiвностi значення, якого повинен набути цей параметр.
Середовища
Ще одна важлива конструкцiя LATEX – це оточення. Середовища (оточення) – це фрагмент файлу, який починається з тексту
\begin{Iм’я_оточення}
Де Iм’я_оточення
– перший обов’язковий, i можливо не єдиний аргумент команди \begin
. Закiнчується оточення командою
\end{Iм’я_оточення}
Кожнiй командi \begin
, що вiдкриває оточення повинна вiдповiдати команда \end
з тим самим iм’ям. Кожне оточення є групою.
Приклад.
\begin{center}
Даний текст буде розмiщено по серединi сторiнки
\end{center}
Зауваження. Деякi оточення можуть мати аргументи. Цi аргументи вказуються при вiдкриттi оточення пiсля команди \begin{Iм’я_оточення}
. При закриттi оточення, тобто пiсля команди \end{Iм’я_оточення}
, аргументи вказувати не потрiбно.
Основи верстки документiв
Основи верстки документiв
Стилi
Команда \documentclass
з якої починається будь-який LATEX-файл має один обов’язковий аргумент – назва основного стилю, котрий вказується у фiгурних дужках пiсля команди \documentclass
:
article
– даний стиль застосовують до оформлення статей;report
– використовують для оформлення великих статей, розбитих на роздiли або для невеликих книжок чи брошур.book
– використовують для оформлення книжок.letter
– для оформлення невеликих документiв, наприклад, листiв.
Кожний з основних стилiв має опцiї, котрi надалi будемо називати стильовими опцiями. Стильовi опцiї вказуються перед назвою стилю в квадратних дужках.
10pt
,12pt
– вказує на те, що основний текст буде друкуватись кеглем 10 або 12 розмiру вiдповiдно. Якщо даний аргумент вiдсутнiй, то текст буде друкуватись 10 кеглем.twoside
– задає оформлення документа з рiзними полями на парних i непарних сторiнках (так зване, “двостороннє” оформлення документу). Для стилю book дана опцiя встановлюється автоматично.twocolumn
– використовується, якщо необхiдно оформити документ у двi колонки.fleqn
– вказує на те, що виключнi формули, що входять в документ будуть друкуватись не в центрi сторiнки, а з лiвого боку.leqno
– вказує на те, що нумерацiя виключних формул буде не по правому, а по лiвому краю сторiнки.a4paper
,a5paper
– використовується для оформлення документа розмiром сторiнки A4 або A5 вiдповiдно.
Нумерацiя сторiнок
Для нумерацiї сторiнок використовується команда \pagestyle
, яка вказується у преамбулi документа. Ця команда має один обов’язковий аргумент:
empty
– номери сторiнок не друкуються.plain
– номери сторiнок вказуються знизу, посерединi рядка.headings
– номери сторiнок вказуються вгорi сторiнки.
Приклад.
Включення–виключення нумерації сторінок в LaTeX робиться так:
\pagestyle{empty}
% нумерація викл.\pagestyle{plain}
% нумерація вкл.
Більшого можна досягнути, якщо використати пакет fancyhdr.
Встановити стиль нумерації для окремої сторінки можна командою
\thispagestyle{стиль}
Розпочати нумерацію з іншого номера:
\setcounter{page}{3
} % розпочати нумерацію з номера три
Одиницi довжини
Деякi параметри, що задаються в командах є одиницями довжини, наприклад, розмiр абзацу, тощо. Наведемо основнi одиницi довжини, якi використовуються для задавання розмiрiв.
pt |
пункт ≈ 0.35 мiлiметра |
pc |
пiка = 12 пунктiв |
mm |
мiлiметр. |
cm |
сантиметр = 10 мiлiметрiв |
in |
дюйм ≈ 25.4 мiлiметра |
Зауваження. Якщо довжина, яку ви вказуєте, дорiвнює нулю, то все одно потрiбно вказувати одиницю довжини. В противному випадку LATEX видасть повiдомлення про помилку.
Поля та розмiр сторiнки
Стандартнi стилi самостiйно встановлюють значення таких параметрiв, як розмiри полiв, ширина та висота сторiнки. Якщо цi значення вас не задовольняють, їх можна змiнити. Для цього в преамбулi документу потрiбно вказати один (або всi) з перерахованих нижче параметрiв з потрiбними аргументами.
Висота i ширина тексту
- \
textwidth
– задає ширину тексту на сторiнцi. \textheigh
– задає висоту тексту на сторiнцi.
Поля документу
Спосiб задавання лiвого краю документу залежить вiд того чи є оформлення документу одностороннiм чи двостороннiм.
\oddsidemargin
– задає величину вiдступу вiд лiвого краю кожної сторiнки при односторонньому наборi. При двосторонньому наборi дана команда встановлює величину лiвого вiдступу на сторiнках з непарними номерами.\evensidemargin
– використовується для встановлення розмiру лiвого вiдступу на сторiнках з непарними номерами.\topmargin
– даний параметр задає розмiр вiдступу вiд верхнього краю сторiнки.
Приклад.
\oddsidemargin = 2cm
\topmargin = 2.5cm
\textwidth = 16cm
\textheigh = 25cm
Зауваження.За замовчуванням вiдступ злiва та зверху документа дорiвнює 1 дюйму (1 in ≈ 2.54 cm). Значення вище перерахованих параметрiв є величинами зсуву вiдносно цього базового значення.
Наприклад, \topmargin=-0.54cm
встановлює верхнє поле величиною 2 сантиметри.
Зсув сторiнки в цiлому
Iнколи при друцi можна виявити, що реальнi розмiри полiв документу не такi, як було задано з допомогою параметрiв \oddsidemargin
чи \topmargin
. Це може бути пов’язано з iндивiдуальними особливостями принтера. Для подолання даної проблеми можна просто змiнити розмiщення сторiнки в цiлому на друкованому аркушi. Для цього в преамбулi документу встановлюють наступнi параметри з вiдповiдними значеннями.
\hoffset
– зсув усiєї сторiнки, пiд час друку, на деяку величину вправо.\voffset
– зсув усiєї сторiнки, пiд час друку, на деяку величину вниз.
Зауваження. Тут ви можете вказувати вiд’ємнi значення параметрiв. При цьому буде здiйснюватись зсув в протилежну сторону на вiдповiдну величину, наприклад, якщо в преамбулi документу встановлено наступнi параметри
\hoffset = -5mm
\voffset = 3mm
то при друцi весь текст буде зсунуто на 5 мiлiметрiв влiво i на 3 мiлiметри вниз.
Роздiли документу
Ви можете самостiйно розбивати ваш документ на роздiли i параграфи. При цьому вiдповiдальнiсть за нумерацiю роздiлiв, параграфiв, пунктiв LATEX повнiстю покладає на вас. Але працюючи з LATEX краще створювати заголовки i нумерацiю роздiлiв автоматично засобами LATEX.
Для оформлення роздiлiв iснують наступнi команди
\part \chapter \section \subsection* \subsubsection \paragraph \subparagraph
В цьому перелiку кожна наступна команда означає бiльш дрiбний пiдроздiл нiж попередня. Слiд зауважити, що команда \chapter
для стандартного стиля article
не визначена.
Стандартнi стилi забезпечують автоматичну нумерацiю роздiлiв, при якiй дрiбнiшi роздiли пiдкоряється бiльшому, наприклад, коли починається новий роздiл \section
, нумерацiя роздiлiв \subsection*
починається спочатку. Виключенням з цього правила є тiльки команда \part
.
Кожна з команд має один обов’язковий параметр – iм’я роздiлу, яке вказується в фiгурних дужках пiсля назви вiдповiдного роздiлу.
Вправа. Надрукуйте наступний фрагмент коду. Проаналiзуйте отриманий результат.
\part{Все про \LaTeX}
\section{Вступ}
\subsection*{Основи роботи}
\subsection*{Основнi прийоми}
\section{Основи верстки документiв}
\subsection*{Стилi}
\subsection*{Нумерацiя сторiнок}
\subsection*{Поля та розмiр сторiнки}
\subsubsection{Висота i ширина документу}
\subsubsection{Поля документу}
Для того, щоб почати новий роздiл, не нумеруючи його, використовують варiант вiдповiдної команди вказуючи символ "*
"пiсля iменi команди.
Вправа. Надрукуйте наступний фрагмент коду. Порiвняйте отриманий результат з результатом отриманим у попереднiй вправi
\part{Все про \LaTeX}
\section{Вступ}
\subsection**{Основи роботи}
\subsection**{Основнi прийоми}
\section{Основи верстки документiв}
\subsection**{Стилi}
\subsection**{Нумерацiя сторiнок}
\subsection**{Поля та розмiр сторiнки}
\subsubsection*{Висота i ширина документу}
\subsubsection*{Поля документу}
Робота з абзацами
Робота з абзацами
Для того, щоб LATEX оформив абзац досить вставити в вихiдному файлi порожнiй рядок, що буде вказувати на закiнчення абзаца. В даному роздiлi поговоримо про додаткове оформлення абзацiв.
Перенесення слiв на iнший рядок
Для бiльш стилiзованого вiдображення тексту i скорочення iнтервалiв мiж словами при форматуваннi абзацу, LATEX може переносити частину слова (за правилами вiдповiдної мови на якiй друкується текст) на iнший рядок.
Зауваження. За замовчуванням українська i росiйська мови, як правило, не пiдключенi до LATEX-компiлятора. Тому, пiд час компiляцiї LATEX не буде робити перенесення слiв у документах надрукованих українською чи росiйською мовами. Для виходу з даної ситуацiї потрiбно або змiнити параметри в настройках компiлятора або вказати LATEX спосiб перенесення
деяких слiв самостiйно.
Для налаштування способу перенесення слiв, у вихiдному файлi використовують наступнi параметри
\righthyphenmin
– параметр, що вiдповiдає за мiнiмальну кiлькiсть лiтер, яка може бути перенесена на наступний рядок.
Таким чином якщо ви надрукуєте в документi команду
\righthyphenmin=2
LATEX дозволятиме перенесення двох останнiх лiтер слова на наступний рядок. За замовчуванням значення даного параметру встановлено 3.
\-
– використовується для одноразового вказування LATEX у яким чином робити перенесення в словах.
Наприклад, якщо в текстi ви надрукуєте {пе\-ре\-не\-сен\-ня}
то LATEX буде розумiти, що перенесення можна робити тiльки i тих мiсцях, де стоїть команда \-
, навiть якщо це суперечить LATEX-овському алгоритму перенесення.
\hyphenation
. Якщо слово, яке потрiбно переносити всупереч LATEX-овському алгоритму перенесення, зустрiчається неодноразово ви можете використати дану команду, щоб задати необхiдний спосiб перенесення цього слова у всьому документi.
Наприклад, якщо ви в преамбулi документа надрукуєте
\hyphenation{доку-мент}
то слово "документ" LATEX зможе розривати тiльки в тому мiсцi, де стоїть дефiс. Якщо аргументом команди \hyphenation
, буде слово, що не мiстить дефiсiв, то це означатиме, що дане слово взагалi не можна розривати. Аргументом команди \hyphenation
може бути декiлька слiв. У цьому разi їх потрiбно роздiляти пропусками або символами кiнця рядка.
У випадку, якщо потрiбно оформити текст без розривiв слiв використовують наступнi команди у преамбулi документу
\sloppy
– вирiвнювання тексту по ширинi документу; величина пропуску мiж словами при цьому може бути досить великою.
\fossy
– встановлює режим при якому величина пропуску мiж словами є малою; при цьому рядок може виходити за межi документу.
Розриви рядкiв
Як було сказано, LATEX самостiйно форматує абзац. При цьому вiн сам вирiшує яким чином абзац розбивати на рядки. Iнодi виникає ситуацiя коли необхiдно штучно вплинути на те, в якому мiсцi LATEX почне новий рядок.
Нерозривний пробiл
Дана команда використовується для того, щоб вказати LATEXу у якому мiсцi абзацу не можна починати новий рядок. Позначається ця команда символом "∼
". Таким чином, якщо у вихiдному файлi ви надрукуєте фразу "рiвняння∼(1)
", то у вiдкомпiльованому документi дана фраза буде гарантовано розмiщуватись в одному рядку.
Заборона перенесень слiв
У випадку, якщо вам потрiбно заборонити розбиття слова для перенесення його частити у наступний рядок у всьому документi ви можете використовувати вище описану команду \hyphenation
. Але у випадку, якщо вам потрiбно заборонити LATEXу переносити деяке слово тiльки в одному мiсцi документу зручно використовувати команду \mbox
. Ця команда має один обов’язковий аргумент – слово або будь-який фрагмент тексту. LATEX буде розумiти даний фрагмент як один символ. Таким чином розбиття даного фрагменту на декiлька рядкiв буде неможливе.
Примусове розiрвання рядка
Якщо в деякому мiсцi абзаца потрiбно почати новий рядок, не починаючи при цьому нового абзаца використовують наступнi команди
\\
– у випадку використання даної команди буде отримано не розтягнутий по всiй ширинi рядок.\linebreak
– команда аналогiчна попереднiй, за виключенням того, що розiрваний рядок буде вирiвняно по ширинi документа.
Зауваження. Наведенi вище команди мають необов’язковий параметр. Якщо в квадратних дужках, пiсля iменi команди вказати деяку довжину, то пiсля розiрваного рядка буде зроблено вертикальний вiдступ вказаної довжини.
Приклад.
Пiсля цього рядка \\[3mm]
зроблено додатковий вертикальний вiдступ довжиною 3 мiлiметри.
Вертикальнi вiдступи
Вiдстань мiж абзацами
Вiдстань мiж абзацами може бути змiнена з допомогою команд \smallskip
, \medskip
, \bigskip
. Тут цi команди розмiщенi у порядку збiльшення вiдстанi мiж абзацами. Для створення вiдступу потрiбної величини одну з перерахованих команд розмiщують або пiсля тексту абзаца або безпосередньо пiсля символа кiнця абзацу (наприклад пiсля порожнього рядка).
Величина вiдстанi мiж абзацами, що встановлюється однiєю з перерахованих вище команд залежить вiд стилю оформлення документа. Тому, якщо ви хочете задати величину вертикального вiдступу мiж абзацами в явному виглядi зручно користуватись командою \vspace
. Дана команда має один обов’язковий аргумент – вiдстань мiж абзацами. Наприклад, якщо пiсля абзацу буде вказано команду \vspace{5mm}
, то це буде означати, що потрiбно збiльшити величину вертикального вiдступу мiж абзацами додатково на 5 мiлiметрiв.
Перерахованi вище команди дiють виключно на поточний абзац. Для встановлення додаткового вертикального вiдступу мiж всiма абзацами документа використовується параметр \parskip
, який, як правило розмiщують в преамбулi документа. Припустимо, якщо в преамбулi документу ви вкажете наступну команду \parskip=3mm
. Це означатиме, що LATEX збiльшить вертикальну вiдстань мiж абзацами у всьому документi на три мiлiметри.
Зауваження. Аргументом команди \vspace, i значенням параметра \parskip
можуть бути вiд’ємнi величини. У такому разi вертикальний абзацний вiдступ буде не збiльшуватись, а зменшуватись на вiдповiдну величину.
У команди \vspace
є варiант iз зiрочкою пiсля iменi команди. Якщо, наприклад, надрукувати \vspace*{1cm}
, то буде створено промiжок величиною 1 сантиметр, що не зникне навiть у тому випадку, якщо в цьому мiсцi вiдбудеться розрив сторiнки.
Вiдстань мiж рядками абзацу
Всi стандартнi стилi LATEX самостiйно встановлюють величину вiдстанi мiж рядками одного абзацу. Якщо ж, всупереч цьому виникає необхiднiсть змiнити цю вiдстань, то одним iз способiв це здiйснити – розмiстити в преамбулi документу наступну команду
\linespread=x
,
де x – величина мiжрядкового iнтервалу, наприклад 1.5.
Для змiни мiжрядкового iнтервалу всерединi групи можна використати команду
\renewcommand{\baselinestretch}{x}
де число x - вiдношення нової величини вiдстанi мiж рядками до стандартної величини, встановленої в базовому стилi. Тобто, якщо x = 1.1, то це означає, що потрiбно збiльшити величину вiдстанi мiж рядками в 1.1 рази (на 10%).
Розриви сторiнок
Пiд час форматування тексту LATEX знаходить найбiльш оптимальний, з його точки зору, спосiб розбиття документу на сторiнки. Але не завжди цей спосiб є допустимим з точки зору автора документу чи правил типографiї.
Заборона розриву
Для того, щоб заборонити розрив сторiнки використовується команда \nopagebreak
. Якщо поставити її в кiнцi абзацу, то розрив сторiнки пiсля даного абзацу буде заборонено.
Примусовий розрив
Для примусового розiрвання сторiнки ви можете використовувати одну з наступних команд:
\newpage
або\pagebreak
– пiд дiєю однiєї з цих команди сторiнка закiнчується i решта простору, що залишилась до кiнця сторiнки заповнюється порожнiм простором.\clearpage
– працює аналогiчно до наведених вище команд, хоча має деякi особливостi при роботi з зображеннями i таблицями.\cleardoublepage
– команда аналогiчна попереднiм, за виключенням того, що в деяких стилях (наприклад book) нова сторiнка починатиметься з непарного номера. У випадку, якщо дана команда завершує сторiнку з непарним номером, то LATEX створить порожню сторiнку з парним номером.
Створення порожньої сторiнки
Для створення порожньої сторiнки не досить двiчi пiдряд надрукувати одну з перерахованих в попередньому пунктi команд. LATEX все одно буде вiдображати документ так, наче там надруковано тiльки одну команду розриву сторiнки. Тому для друкування порожньої сторiнки його приходиться "обманювати" вставивши в нову сторiнку деякий символ який вiдображатись не буде, але вказувати, що сторiнка не порожня. Наприклад.
\pagebreak \mbox{} \pagebreak
Вирiвнювання у абзацi
Вiдсутнiсть абзацного вiдступу
Iнодi виникає ситуацiя, коли потрiбно надрукувати абзац без абзацного вiдступу. Для цiєї мети зручно використовувати команду \noindent
. У тому абзацi, в якому вiдступ не потрiбно робити дана команда повинна iти перед текстом. Таким чином команда \noindent впливає тiльки на тi абзаци якi з неї починаються.
Цитати
Для оформлення фрагменту тексту вiдсунутого вiд країв документу використовують оточення "quote
"("цитата").
\begin{quote}
Даний текст є цитатою
\end{quote}
Для довгих цитат, що складаються з декiлькох абзацiв краще використовувати оточення "quotatio
". Дане оточення абсолютно аналогiчне попередньому за виключенням того, що в текстi оформленому з допомогою цього оточення робиться абзацний вiдступ.
Розмiщення тексту по центру
Для центрування тексту використовують оточення "center
". У випадку, якщо центрувати потрiбно невеликий фрагмент тексту, що складається з одного рядка використовують команду \centerline
. Обов’язковим аргументом цiєї команди буде вiдповiдний фрагмент тексту.
Вирiвнювання по лiвому та правому краях документу
Для вирiвнювання тексту по лiвому та правому краях документа використовують оточення "flushleft
" i "flushright
" вiдповiдно.
Робота зi списками
Робота зi списками
Для створення спискiв у LATEX використовуються такі середовища
itemize
– оточення для створення маркованих спискiвenumerate
– оточення для створення нумерованих спискiв.
Кожен новий елемент списку починається з команди \item
.
Зауваження. У документах пiдготовлених з допомогою LATEX допускається вкладення одних спискiв у iншi. При цьому максимальний рiвень вкладення не повинен перевищувати чотирьох.
Маркованi списки
Розглянемо процес створення багаторiвневих маркованих спискiв на такому прикладi.
\begin{itemize}
\item Перший запис першого рiвня.
\begin{itemize}
\item Перший запис другого рiвня.
\begin{itemize}
\item Третiй рiвень.
\begin{itemize}
\item Четвертий рiвень.
\end{itemize}
\end{itemize}
\item Другий запис другого рiвня.
\end{itemize}
\item Другий запис першого рiвня.
\end{itemize}
Результатом даного коду буде такий фрагмент документу
- Перший запис першого рiвня.
– Перший запис другого рiвня.
∗ Третiй рiвень.
· Четвертий рiвень.
– Другий запис другого рiвня. - Другий запис першого рiвню.
Команда \item
, для маркованих спискiв, має один необов’язковий параметр – вигляд маркера який передує елементу списку. Вигляд маркерiв, що використовуються за замовчуванням у багаторiвневих списках можна побачити з попереднього прикладу.
Приклад.
\begin{itemize}
\item[\$] Перший запис.
\item[ *] Другий запис.
\end{itemize}
Результатом виконання попереднього коду буде наступний фрагмент документу
$ Перший запис.
* Другий запис.
Якщо вигляд маркерiв у багаторiвневих маркованих списках, що використовуються за замовчуванням, вас не влаштовує ви можете його змiнити не тiльки з допомогою необов’язкового параметра. Для цього використовують таку команду
\renewcommand{рiвень}{символ}
де рiвень – одна з чотирьох команд \labelitemi
, \labelitemii
, \labelitemiii
чи \labelitemiv
що вiдповiдає за вигляд маркера вiдповiдно першого, другого, третього чи четвертого рiвня. символ – символ, що буде маркером.
Зауваження. Якщо вказати вище наведену команду у преамбулi документу, то вигляд маркера буде змiнено у всьому документi. В iншому разi вигляд маркера буде змiнено виключно для спискiв документу, що йдуть пiсля цiєї команди або всерединi групи.
Нумерованi списки
Для створення нумерованих спискiв використовується середовище enumerate
.
Розглянемо його використання на такому прикладi.
\begin{enumerate}
\item Перший запис першого рiвня.
\begin{enumerate}
\item Перший запис другого рiвня.
\begin{enumerate}
\item Третiй рiвень.
\begin{enumerate}
\item Четвертий рiвень.
\end{enumerate}
\end{enumerate}
\item Другий запис другого рiвня.
\end{enumerate}
\item Другий запис першого рiвню.
\end{enumerate}
- Перший запис першого рiвня.
(a) Перший запис другого рiвня.
i. Третiй рiвень.
A. Четвертий рiвень.
(b) Другий запис другого рiвня. - Другий запис першого рiвню.
Команда \item
, для нумерованих спискiв, має необов’язковий аргумент. З допомогою цього аргументу можна змiнювати нумерацiю окремих елементiв списку. Наприклад в результатi компiляцiї коду
\begin{enumerate}
\item[23] Перший запис.
\item[25] Другий запис.
\end{enumerate}
в документi буде надруковано
23 Перший запис.
25 Другий запис.
Використання пакету enumerate
Iснує бiльш гнучкий спосiб для оформлення нумерованих спискiв. Вiн базується на використаннi пакету enumerate. Для того, щоб пiдключити пакет enumerate
, слiд у преамбулi документу вказати команду \usepackage{enumerate}
.
Цей пакет дозволяє створювати власний стиль оформлення спискiв. Розглянемо його застосування на наступному прикладi:
\begin{enumerate}[\No 1).]
\item Перший запис
\item Другий запис
\begin{enumerate}[Запис i:]
\item Другий рiвень
\item Ще один запис другого рiвня
\end{enumerate}
\end{enumerate}
Тут на першому рiвнi у квадратних дужках ми вказуємо зразок маркеру першого запису №1)., а далi Tex автоматично буде аналогiчним чином створювати наступнi записи. На другому рiвнi ми вказуємо зразок першого запису вигляду "Запис i:]". Далi Tex буде нумерувати таким же чином наступнi записи другого рiвня. Результат буде таким:
№1). Перший запис
№2). Другий запис
Запис i: Другий рiвень
Запис ii: Ще один запис другого рiвня
Список лiтератури
Створення списку
Одним зi способiв створення списку лiтератури є використання оточення thebibliography
. Розглянемо його застосування на наступному прикладi.
\renewcommand{\bibname}{Лiтература}
\begin{thebibliography}{аа}
\bibitem{jur_sko}\textit{Jurlewicz T., Skoczylas Z.} Algebra liniowa 1. Definicje, twierdzenia, wzory. — Wrocław: Oficyna Wydawnicza GiS, 2003. — 163 str. — ISBN 83-89020-14-9.
\bibitem{lay}\textit{Lay D. C.} Algebra and its Applications, 3rd updated edition. Addison Wesley, 2005. — 576 pp., ISBN: 0321287134.
\bibitem{mey}\textit{Meyer C. D.} Matrix analysis and applied linear algebra. — SIAM, 2000. — 718 p. — ISBN 0898714540.
\end{thebibliography}
В результатi наведеного вище коду, LATEX сформує такий список лiтератури.
Лiтература
[1] Jurlewicz T., Skoczylas Z. Algebra liniowa 1. Definicje, twierdzenia, wzory. — Wrocław: Oficyna Wydawnicza GiS, 2003. — 163 str. — ISBN 83-89020-14-9.
[2] Lay D. C. Linear Algebra and its Applications, 3rd updated edition. Addison Wesley, 2005. — 576 pp., ISBN: 0321287134.
[3] Meyer C. D. Matrix analysis and applied linear algebra. — SIAM, 2000. — 718 p. — ISBN 0898714540.
Команда \renewcommand{\bibname}{Лiтература}
використовується для того, щоб переiменувати заголовок списку лiтератури, що використовується за замовчуванням. В класi article замiсть цiєї команди використовується команда \refname
. Параметр аа використовується для того, щоб вказати довжину лiвої границi краю списку (у даному випадку – 2 символи).
Кожен елемент списку лiтератури починається з команди \bibitem
, обов’язковим аргументом якої є мiтка, яка iдентифiкує елемент списку i через яку здiйснюється автоматичне генерування посилань на вiдповiдне джерело в списку лiтератури.
Генерування посилань
Для генерування посилань на елемент зi списку лiтератури використовується команда \cite
. Вона має два аргументи – один обов’язковий i один необов’язковий. Обов’язковий параметр – це iм’я мiтки, яке використовується при формуваннi списку лiтератури для iдентифiкацiї елементу списку. Необов’язковий аргумент ставиться перед обов’язковим в квадратних дужках. Вiн використовується для того, щоб разом з посиланням на джерело зi списку лiтератури вказати деяку додаткову iнформацiю, наприклад номери сторiнок.
Приклад.
З \cite[ст.33]{
jur_sko
} випливає, що простiр $H$ можна розбити в пряму суму пiдпросторiв iнварiантних по вiдношенню до оператора $A$.
З [1, ст.33] випливає, що простiр H можна розбити в пряму суму пiдпросторiв iнварiантних по вiдношенню до оператора A
Створення нових команд
Створення нових команд
В цьому роздiлi буде описано механiзм створення нових команд. Такi команди називають ”макровизначеннями” або просто ”макросами”. Вони дозволяють полегшити набiр тексту, що складається з подiбних фрагментiв, переозначити iснуючi команди для швидшого їх набору i т.д.
Робота з макросами
Створення нових макросiв
Макроси використовуються для спрощення введення тексту. Для створення макросiв використовується команда \newcommand
. Дана команда має два обов’язкових аргументи. Перший – iм’я макроса (має задовольняти тi ж правила iменування, що i звичайна команда). Другий аргумент – це фрагмент коду, який буде виконуватись при використаннi макроса.
Приклад.
\newcommand{\eqdef}{\stackrel{\rm def}{=}}
Таким чином LATEX, пiд час компiляцiї команду \eqdef
, буде замiщати фрагментом коду \stackrel{\rm def}{=}
.
Ви можете оголошувати макроси як в преамбулi документу, так i в текстi. При цьому, якщо ви оголосите нову команду в серединi групи, то суть даної команди буде забуто при виходi з групи. Команди оголошенi в преамбулi документу будуть дiйсними для всього документу.
Зауваження. Пiд час опису нового макроса не можна використовувати в якостi iменi iм’я вже iснуючої команди. Фiгурнi дужки в другому аргументi команди \newcommand
мають бути збалансованими. Другий аргумент команди \newcommand
не повинен мiстити команд \newcommand
, а також \renewcommand
.
Переозначення iснуючих команд
Як було сказано в зауваженнi, переозначити вже iснуючу команду з допомогою \newcommand
неможливо. Та iнколи в цьому виникає необхiднiсть. Для цього використовують команду \renewcommand
. Вона влаштована аналогiчно до команди \newcommand
. Єдиним виключенням є те, що iменем макроса має бути iм’я вже iснуючої команди. Якщо в якостi iменi макроса в командi \renewcommand
використати iм’я неiснуючої команди, то, пiд час компiляцiї, LATEX видасть повiдомлення про помилку.
Приклад.
\renewcommand{\supseteq}{мiстить}
Команди з аргументами
Для створення нових команд з аргументами використовують команду \newcommand
з необов’язковим аргументом, що вказує скiльки аргументiв буде у нової команди. Даний аргумент мiститься мiж двома обов’язковими i його значення не може перевищувати 9. В текстi, що замiщує макрос, мiсця на якi пiдставляються аргументи позначаються символами #1
для першого аргументу, #2
для другого, i т.д. Цi символи можуть iти в довiльному порядку i довiльну кiлькiсть разiв (в тому числi i жодного разу). При використаннi макроса в текстi, пiсля його iменi має йти така кiлькiсть аргументiв, яку було вказано в необов’язковому аргументi при оголошеннi макроса. Кожен аргумент має розмiщуватись в окремих фiгурних дужках.
Приклад.
\newcommand{\myint}[1]{\int\limits_{t_0}^{\infty}{#1 dx}}
$$\myint{f(x)}$$
Тут ми оголосили нову команду \myint
, з одним обов’язковим аргументом, котрий буде значенням пiдiнтегрального виразу при використаннi команди.
Ви також можете переозначувати вже iснуючi команди на новi команди з аргументами. Для цього використовується команда \renewcommand
. Правила роботи з нею аналогiчнi до правил роботи з командою \newcommand
.
Створення нових оточень
Загальний випадок
Як було сказано вище оголошення нових макросiв значно спрощує набiр текстiв. У тому випадку, коли для досягнення потрiбної мети вам потрiбно виконати складний набiр команд на початку i в кiнцi деякого фрагменту тексту, LATEX надає можливiсть оформити вiдповiднi макроси у виглядi оточень.
Загальний синтаксис оформлення нового оточення наступний
\newenvironment{Iм’я_оточення}{Команди_початку}{Команди_кiнця}
де, Iм’я_оточення – iм’я нового оточення.
Команди_початку – команди i (або) текст, що виконуються замiсть команди \begin{Iм’я_оточення}
пiд час компiляцiї.
Команди_кiнця – команди i (або) текст, що виконуються замiсть команди \end{Iм’я_оточення}
пiд час компiляцiї.
Приклад.
\newenvironment{Bg_Bld_fnt}{\Large \bf \it}{}
Таким чином оголошується нове оточення яке називається Bg_Bld_fnt
. В цьому оточеннi є тiльки команди якi виконуються спочатку оточення, а команди закiнчення оточення вiдсутнi. Тут слiд нагадати, що кожне оточення є групою. Тому дiя всiх команд якi оформляють текст оточення впливає виключно на текст оточення i не впливає на текст поза оточенням.
Використання даного оточення аналогiчне до використання стандартних оточень LATEX:
\begin{Bg_Bld_fnt}
Даний фрагмент тексту оформлений як оточення Bg_Bld_fnt.
\end{Bg_Bld_fnt}
Створення оточень з аргументами
Аналогiчно до створення нових команд з аргументами можна створювати новi оточення з аргументами. При цьому правила за якими це здiйснюється подiбнi до правил створення команд з аргументами.
Для створення оточення з аргументами використовується команда \newenvironment
з одним необов’язковим аргументом. Цей аргумент вказується мiж першим i другим обов’язковими аргументами у квадратних дужках i вказує кiлькiсть аргументiв, яка буде в новому оточеннi. Максимальна кiлькiсть аргументiв оточення – 9. Мiсця, куди будуть вставлятися аргументи позначаються #1
– для першого аргументу, #2
– для другого, i т.д., причому, слiд зауважити, що цi значки можна використовувати тiльки в другому обов’язковому аргументi оголошення оточення.
Приклад.
\newenvironment{Theorems}[2]{\par {\bf Теорема #1.#2} \it}{}
Пiд час оформлення тексту у виглядi оточення з аргументами кожен аргумент вказується в окремих фiгурних дужках пiсля команди, що починає оточення, наприклад, для виклику оголошеного вище оточення Theorems
з аргументами ’1’ i ”(Пiфагор)” потрiбно у вихiдному файлi надрукувати наступне
\begin{Theorems}{1}{(Пiфагор)}
Квадрат гiпотенузи дорiвнює сумi квадратiв катетiв
\end{Theorems}
З допомогою команди \newenvironment
неможливо переозначити вже iснуюче оточення. Для даної процедури потрiбно користуватись командою \renewenvironment
. Дана команда працює аналогiчно до команди \newenvironment
за виключенням того, що першим аргументом даної команди має бути iм’я iснуючого вже оточення.
Створення оточень типу ”теорема”
Пiд час набору математичних текстiв у вас буде з’являтись велика кiлькiсть рiзних теорем, лем, зауважень i т.д. Як правило цi елементи математичного тексту оформляють спецiальним чином, вiдмiнним вiд оформлення загального тексту. Наприклад, слово, яке iдентифiкує елемент бажано видiляти напiвжирним шрифтом, а формулювання – друкувати шрифтом вiдмiнним вiд основного тексту. Вище ми створили оточення Theorems яке можна застосовувати для оформлення теорем. Але даний спосiб оформлення фрагментiв тексту типу ”теорема” має деякi недолiки. Наприклад, нумерацiю теорем автору прийдеться здiйснювати самостiйно.
LATEX має власний механiзм для створення оточень типу ”теорема”. Для цього використовується команда \newtheorem
, яка має два обов’язкових аргументи. Перший аргумент – iм’я оточення, другий – заголовок математичного елемента.
Приклад.
\newtheorem{Thm}{Теорема}
Оформлення тексту у виглядi оточення типу ”теорема” здiйснюється аналогiчно до оформлення тексту за допомогою будь-якого iншого оточення. При цьому слiд зауважити, що оточення типу ”теорема” має один необов’язковий аргумент. Пiд час компiляцiї цей аргумент буде надруковано пiсля заголовку ”теореми” в круглих дужках. Цей аргумент, як правило, використовують для того, щоб вказати кому належить ”теорема”. Наприклад,
\begin{Thm}[Пiфагор]
Квадрат гiпотенузи дорiвнює сумi квадратiв катетiв
\end{Thm}
Робота з таблицями
Робота з таблицями
Для створення таблиць використовують такі середовища:
tabbing
– використовується для створення таблиць подiбних до тих, які можна створити на друкарськiй машинцi;tabular
– бiльш унiверсальний засiб створення таблиць;array
– використовується для створення таблиць в математичному режимi.
Середовище array
було розглянуто в попереднiх роздiлах. У даному роздiлi детально розглянемо способи створення таблиць з допомогою tabbing
та tabular
.
Машинописнi таблицi
В ”машинописних таблицях” розбиття на стовпчики здiйснюється за допомогою першого керуючого рядка. Детально це виглядає так. При наборi першого рядка середовища tabbing
в мiсцi, де повинен починатися новий стовпчик ставиться команда \=
. LATEX це мiсце (вiд початку рядка) запам’ятовує. При форматуваннi наступних рядкiв перехiд вiд одного стовпчика до наступного здiйснюється з допомогою команди \>
. Перехiд на наступний рядок здiйснюється з допомогою команди \\
.
Приклад.
\begin{tabbing}
AAAAAAAAAяяяяяяяяяяяяя \= \hspace{ 3.3 cm} \= \kill
\it Назва \> Автор \>К-ть сторiнок\\
Лінійна алгебра \> Романів О.М. \> 300 \\
Дискретна математика \> Іщук Ю.Б. \> 400 \\
Математичний аналiз \> Притула Я.Я \> 500
\end{tabbing}
Ширина першого стовпчики буде дорiвнювати довжинi тексту, що мiститься у першому рядку i першому стовпчику, другого – у першому рядку i другому стовпчику, i т.д.
Команда \kill
використовується для того, щоб не вiдображати перший рядок таблицi. Наша таблиця буде виглядати так:
Назва | Автор | К-ть сторiнок |
Лінійна алгебра | Романів О.М. | 300 |
Дискретна математика | Ішук Ю.Б. | 400 |
Математичний аналiз | Притула Я.Г. | 500 |
Зауваження. Середовище tabbing
не можна вкладати одне в iнше. Кожна комiрка таблицi є групою.
Рукописні таблицi
Елементарнi таблицi
При оформленнi таблицi з допомогою середовища tabbing
, автор самостiйно повинен встановлювати розмiри колонок таблицi та слiдкувати за тим, щоб однi колонки не наповзали на iншi. Для автоматичного створення таблиць частiше використовуютьисередовище tabular
. Це середовище надає бiльш гнучкi засоби для оформлення таблиць.
Пiсля вiдкриття середовища tabular
, тобто пiсля команди \begin{tabular}
, у фiгурних дужках вказується обов’язковий аргумент таблицi, що керує її зовнiшнiм виглядом. Вiн називається преамбулою таблицi. В найпростiших випадках преамбула складається з послiдовностi лiтер, що описують структуру стовпчиків таблицi (по буквi на стовпчик).
l
– означає, що стовпчик вирiвнюватиметься по лiвому краю.r
– означає, що стовпчик вирiвнюватиметься по правому краю.c
– означає стовпчик з центрованим текстом.
Пiсля преамбули iде текст таблицi. Стовпчики таблицi роздiляються символом &
. Рядки таблицi вiдокремлюються один вiд одного символом \\
.
Пояснимо все вище сказане на прикладi.
Приклад.
\begin{tabular}{|c|c|c|}[tcb]
\hline
Команда & Альтернативна & Назва гарнiтури \\[5pt]
\hline
\verb"\bf" & \verb"\textbf{}" & \textbf{Напiвжирний}\\
\verb"\it" & \verb"\textit{}" & \textit{Курсив} \\
\hline
\end{tabular}
Преамбула таблицi – це команда {|c|c|c|}
. Вона вказує на те, що таблиця складається з трьох стовпчикiв, причому текст у кожному з стовпчикiв буде центрованим. Символи |
використовується для роздiлення стовпчикiв таблицi вертикальними лiнiями.
Преамбула таблицi може мiстити [tcb]
(як у вище наведеному прикладi) необов’язковий параметр, що вказується у квадратних дужках. Необов’язковий параметр, аналогiчно до обов’язкового, складається з послiдовностi лiтер i описує структуру кожного рядка.
t
– означає вирiвнювання по верхньому краю рядка;b
– означає вирiвнювання по нижньому краю рядка;c
– означає вирiвнювання по центру рядка.
Команда \hline
використовується для роздiлення рядкiв таблицi горизонтальними лiнiями.
Зауважимо, що команда \\
в першому рядку задана з необов’язковим аргументом. Цей аргумент вказує додаткову величину вертикального вiдступу мiж рядками таблицi.
Зауваження. Вся таблиця розглядається LATEXом, як одна велика лiтера. Тому середовище tabular
не починає нового абзацу, i не закiнчує абзац.
Таблицi, створенi середовищем tabular
, можна вкладати одна в одну.
Об’єднання стовпчикiв таблицi
Для того, щоб об’єднати кiлька стовпчикiв одного рядка в одну комірку, використовують команду \multicolumn
. Ця команда має три обов’язкових аргументи.
- Кiлькiсть колонок, які буде об’єднано в одну.
- Преамбула – може складатись з символу
c
,l
абоr
, що означає те ж, що i для преамбули таблицi. В преамбулi також можна використовувати символ|
, для вiдокремлення стовпчика вертикальною лiнiєю. - Текст, що записується в комірку.
Приклад.
\begin{tabular}{|c|c|c|}
\hline
\multicolumn{3}{|c|}{Команди для змiни шрифту} \\[5pt]
\hline
Команда & Альтернативна & Назва гарнiтури \\[5pt]
\hline
\verb"\bf" & \verb"\textbf{}" & \textbf{Напiвжирний}\\
\verb"\it" & \verb"\textit{}" & \textit{Курсив} \\
\hline
\end{tabular}
В результатi виконання попереднього коду, LATEX сформує таку таблицю.
Команди для змiни шрифту |
||
Команда |
Альтернативна |
Назва гарнiтури |
\bf \it |
\textbf{} \textit{} |
Напiвжирний Курсив |
У випадках, коли потрiбно намалювати горизонтальну лiнiю не на всю ширину таблицi, замiсть команди \hline
використовують команду \cline
. Вона має обов’язковий аргумент – номер першого i останнього стовпчика, що охоплюються горизонтальною лiнiєю. Їх потрiбно роздiляти знаком ”мiнус”. Таким чином, у результатi виконання коду
\begin{tabular}{|c|c|}
\hline
Команда & Назва гарнiтури \\[5pt]
\hline
\verb"\bf" & \textbf{Напiвжирний}\\
\cline{2-2}
\verb"\it" & \textit{Курсив} \\
\hline
\end{tabular}
LATEX надрукує таку таблицю
Команда |
Назва гарнiтури |
\bf \it |
Напiвжирний |
Курсив |
Абзаци в графах таблицi
Iнколи у комірці таблицi замiсть одного рядка потрiбно розмiстити сформатований абзац. Для цього замiсть лiтер c
, l
або r
у преамлулi таблицi на вiдповiдному мiсцi вказують команду p{...}
, де замiсть трикрапки вказують ширину стовпчика у одиницях довжини LATEX.
Для курсових робіт
Стильові файли для курсових робіт:
- ku_didenko.zip; автор: Діденко Єлизавета (група МТА)
- ku_andrushko.zip; автор: Андрушко Андрій (група МТА)
Рекомендована література
- Сверстай диплом красиво: LaTeX за три дня (А.В. Столяров)
- Компьютерная типограция LaTeX (E.M. Балдин)
- Цвет в LaTeX2E (В. Сюткин)
- Включение рисунков в LaTeX2E (В. Сюткин)
- Путеводитель по пакету LaTeX и его расширению LaTeX2E (М. Гуссенс, Ф. Миттельбах, А.Самарин)
- Гипертекст в PDF документах, созданых средствами LaTeX2E (В. Сюткин)
- The TeXbook (Donald E.Knuth)
- Plain TeX. Основные понятия и каталог команд (М. Лисина)
- Набор и весртка в системе LaTeX (С. Львовский)
- Набор математических формул в системе LaTeX2E (В. Сюткин)
- BAKOMA TEX. Русификация LaTeX/Plain TeX (В. Малышев)
- Восхитительный AMS-TeX (М. Спивак)
- Справочник по командам LaTeX2E (В. Сюткин)
- LaTeX2E в примерах (К. Воронцов)
Завантаження MikTeX 2.9
Необхідно завантажити інсталятор MiKTeX 2.9 (У нашому випадки це буде MiKTeX 2.9 Net Installer - це можна зробити на офіційному сайті MiKTeX ). Вага файлу близько 7 Mb. Але це всього лише інсталятор. |
|
З'являється вікно, яке Вас запитує чи завантажити MiKTeX, чи розпочати установку одразу. |
|
Система запитує у Вас яку версію завантажувати: основну (Basic) або ж повну (Complete). Тиснемо на повну версію (Complete MikTeX), тому що у нас місця на диску багато (близько 1Gb в стислому вигляді), а часу потім шукати пакети мало. Ми люди недосвідчені, так що краще налаштувати один раз і забути. Тут необхідно зауважити, що викачування досить розумне. Якщо зв'язок перервався, то після запуску система перевірить, що вже завантажено і почне качати з нового місця. Так що можна завантажувати в кілька прийомів. |
|
Вибираємо будь-який з запропонованих репозиторіїв. Від них залежатиме тільки швидкість завантаження пакетів. |
|
Інсталятор запитує куди залити файли. Тиснемо на Browse і вказуємо куди ми будемо складати файли з MiKTeX'ом (для подальшої інсталяції). Ну, головне, щоб там місце було. |
|
Далі залишається тільки клікнути по кнопці Start і насолоджуватися виконаною роботою. |
|
Процес завантаження пакетів займе деякий час, так що не лякайтеся, якщо він забере у вас близько години (час завантаження дуже залежить від вашого інтернет-з'єднання і сервера, який ви вибрали!). |
|
Вітаю: якщо ви дісталися до цієї стадії, то завантаження пройшло успішно і залишилося лише інсталювати щойно завантажені пакети даних. Якщо ж у вас виникла помилка під час завантаження, не впадайте у відчай: досить заново виконати всі вище перераховані дії і продовжити завантаження з перерваного місця. |
|
Завантаження завершено! Далі треба перейти до установки. |
Щоб не виконувати вищенаведені кроки, можна взяти дистрибутив TeX'у у знайомих (наприклад у викладачів)
Установка MikTeX 2.9
Згадуємо, де у нас лежав інсталятор (файл setup-2.9.*****.exe). Тиснемо на нього, але на цей раз ми уже будемо встановлювати (тобто вибираємо Install MiKTeX). |
|
Далі виконаємо ряд вже знайомих нам дій. |
|
З'являться дві кнопки - хто буде використовувати TeX. Ну, скажімо, тиснемо першу кнопку (всі) або тільки Ви (другу кнопку) - цей варіант використовується виключно для зручності. |
|
Тепер необхідно вказати директорію, куди ми завантажили MiKTeX 2.9 (згадуємо!). |
|
Далі, необхідно вказати директорію, куди будете інсталювати MiKTeX. |
|
За замовчуванням вибираємо розмір паперу формату A4 і установку додаткових пакетів на вимогу (Ask me first). |
|
Тепер все готове до установки. Впевнено тиснемо Start. |
|
Процес установки теж займе деякий час, тому можна випити кави (не забудьте мені горнятко налити) |
|
Все, ми вдало встановили MiKTeX 2.9. |
Налаштування MikTeX 2.9
Тепер необхідно налаштувати переноси слів у MiKTeX. Для запуску MiKTeX Options відкриємо: Пуск → Програми → MiKTeX 2.9 → Maintenance → Settings. Переконаємося, що на вкладці Languages відзначені галочками english, russian, ukrainian . |
|
Додатково: (Registering a User-Managed TEXMF Directory) Перейдемо на вкладку Roots і додамо нову директорію (наприклад "Local TeX Files"). Для цього клікнемо по клавіші Add і виберемо директорію "Local TeX Files", якщо її не існує, то створіть її. |
|
Тепер необхідно для збереження операцій оновити бази та формати. Для цього клікнемо по "Refresh FNDB" і "Update Formats" відповідно. На цьому початкове налаштування MiKTeX завершено |
Тут все просто. Наприклад, Мету роботи оформляєте так:
\chapter*{Мета роботи}
\addcontentsline{toc}{chapter}{Мета роботи}
.... далі йде текcт мети роботи
А список літератури можна оформити так:
\renewcommand{\bibname}{Список літератури}
\addcontentsline{toc}{chapter}{Список літератури}
\begin{thebibliography}{99}
.... далі власне має йти література
Книги в списке не современные, и пригодятся только после постижения основ по более свежей литературе (надеюсь что вы о ней умолчали неумышленно).
Сам же, начинал с книг:
1. Сверстай диплом красиво (2010): LaTeX за три дня — www.stolyarov.info/books/pdf/latex3days.pdf
2. Балдин Е. М. Компьютерная типография LaTeX (2008,2012,2013) — mirrors.ctan.org/info/russian/Computer_Typesetting_Using_LaTeX/ctex.pdf
Считаю их во многом незаменимыми и дополняющими друг друга.
Я запізнився із розташуванням стандартів (стильових файлів і т.д.) дипломних-магістерських робіт нашого вузу. Єдина причина: обмаль часу. Для мене сайт і його контент - все ж таки хобі і мабуть звідси усі проблеми. Але старатимуся виправитися. Зокрема з Вашою допомогою.
По-перше, з вашого дозволу, розміщу пропоновану вами літературу (наперед дякую) .
По-друге: мабуть буде варто розширити статтю про LaTeX до окремої категорії сайту.
По-третє: якщо у вас є пропозиції щодо наповнення цієї категорії чи власні статті (!), які допоможуть студентам, готовий опублікувати на нашому сайті (мій мейл в контактах). Наші (і не тільки наші) студенти будуть вам вдячні.
Вдалого дня
И благодарю за пояснение вашей роли на этом ресурсе. А уже есть готовые стилевые файлы? Я к тому, что над своей дипломной работой провозился изрядно, зато у комиссии вопросов по оформлению не возникло.
На счёт расширения под отдельную категорию — мысленно поддерживаю. Но начинать нужно с обычного реферата, презентации, и постепенно приводя к дипломной.
Касаемо статьи... уже подумываю написать о том как писал дипломную работу, но это в отдалённых планах, и только если очень очень будет нужно не только мне.
На данный момент имеется сборка мотивирующих цитат, прочитав которые у многих появится смысл изучить LaTeX, люди в них приводят примеры из реальной жизни. Можно разместить сперва их, если цензура пропустит.
LaTeX и образование. Подборка цитат: blogs.mail.ru/mail/theism/1CE1B773FCBC71D6.html
P.S. заглядав сюди з надією найти хоча б стильовик...