Наукові семінари у Львівському університеті були започатковані після 1850 року. Першим був філософсько-історичний семінар, організований на основі статуту від 23 вересня 1852 року. Математичний семінар запроваджений постановою Міністерства віросповідань і освіти від 1 грудня 1893 року і доповненням 3 травня 1904 року.
Статут семінару описував завдання і правила для слухачів і професорів семінару. Семінар мав два відділи: нижчий і вищий. Члени нижчого семінару мали домашні завдання з курсів, які в цей час викладалися. Кожен член вищого семінару повинен був кожного семестру зробити доповідь згідно з програмою семінару. Активні члени вищого семінару кожного семестру відзначались стипендією. Керівники семінару отримували окрему оплату.
З поняттям «seminarium matematyczne» в університеті ототожнювалось все, що стосувалося математики: кафедра, бібліотека, приміщення і т.д. З погляду сьогодення seminarium matematyczne виглядає як наукова установа. Керувати семінаром доручалось надзвичайному чи звичайному професорові.
Ще перед організацією семінару професор Ю. Пузина з 1889 року ввів у Львові практичні вправи з математики. Від запровадження двох семінарів з 1893/94 навчального року він керував вищим та нижчим семінарами. Згодом нижчим семінаром керували Ян Раєвський (1904-1906), М. Ернст (1907-1908), Вацлав Серпінський (1908-1911). У 1911/1912 навчальному році вищим семінаром керував В. Серпінський, а Ю. Пузина – нижчим. Далі знову Ю. Пузина керував вищим, а В. Серпінський – нижчим семінаром. Після інтернування у 1914 році В. Серпінського в Росію Ю. Пузина до 1919 року керував обома семінарами.
Один із членів вищого семінару протягом року чи семестру вів хроніку семінару і записував праці, з якими виступали учасники на семінарі. З 1894 брали участь у вищому семінарі і вели хроніку, зокрема:
- Володимир Левицький
- Ян Залуцький
- Михайло Рибачек
- Францішек Слушкевич
- Мечислав Ямругевіч
- Густав Клодніцький
- Дмитро Войцович
- Казимир Струтинський
- Антоній Ломніцький
- Владислав Жлобінський
- Никифор Садовський
- Юзеф Носільський
- Юзеф Орловський
- Еразм Ішковський
- Адам Патрин
- Ізидор Обергардт
- Отто Нікодим
- Казимира Кауцька
- Владислав Ліхтенберг
- Станіслав Рузевич
Слід зауважити, що серед них були українці, зокрема, В. Левицький, М. Рибачек, Д. Войцович, Н. Садовський, Ю. Насільський.
Праці багатьох учасників, представлені на семінарах, були опубліковані і стали підставою докторських робіт. Серед них, зокрема, Е. Снопека, В. Левицького, Л. Гординського, С. Рузевіча та інших.
Ось тематика деяких робіт, які виконані на семінарі Ю. Пузини:
- М. Рибачек, 1896 рік, Теорія Галуа;
- С. Руксер, 1900 рік, Основи теорії ймовірностей;
- Я. Александрович, Лінійні трансформації в еліптичних функціях;
- Д. Войцович, 1900 рік, Застосування еліптичних функцій до кривих 3-го і 4-го степеня;
- К. Глібовицький, Теорія алгебраїчних чисел;
- В. Жлобіцький, 1902 рік, Про ряди Фур’є;
- Я. Лукасевич, 1900 рік, Теорія «розтягу» Грасмана;
- Л. Гординський, Про частково перетворені визначники.
Ступінь доктора філософії у галузі математики у Львівському університеті отримали учасники семінару: В. Левицький, А. Ломніцький, Р. Ямругевіч, Л. Гординський, А. Максимович, А. Готтфрід, С. Рузєвіч, А. Патрин. О. Нікодим отримав ступінь доктора філософії у Варшавському університеті.
Про математичний рівень вищого семінару, яким у 1911-1912 році керував В. Серпінський можна судити з тематики доповідей, які робили члени семінару:
- С. Рузевіч
Про всюдирозбіжні тригонометричні ряди
Про теорему Пікара
- В. Ліхтенберг
Про неперервну функцію з всюдищільними максимумами і мінімумами
Про антиномї Рішара
Про трансфінітну індукцію
Про криву Пеано
Про трансфінітні ітерації
- Ю. Валіц
Теорема Кантора про тригонометричні ряди
Про розклад в суму чотирьох квадратів
- Г. Грудер
Про теорему Віталі з теорії аналітичних функцій
- M. Hич
Про еквівалентність означень дійсних чисел Кантора і Ганкеля.
Після смерті Ю. Пузини вищий семінар вів Є. Жилінський. Так, у звіті за 1920/21 н. р. він вказує, що на його науковому семінарі з алгебри працювало 8 осіб.
У 20-30 роках кожен професор разом зі своїм асистентом вів науковий та навчальний семінари. Ось, наприклад, як це було у 1928-1929 навчальному році:
- Кафедра А
Керівкик: проф. Є. Жилінський
Молодший асистент: Г. Ауербах
Вищий математичний семінар був присвячений вищій алгебрі, а саме: опрацьовано дуже детально і повно твердження Безу (Bézout) з теорії методу Гауса. Крім того, виголошені доповіді з інших розділів алгебри, зокрема, розглянуто методи Мінковського в теорії груп, про розширення алгебраїчних полів, про залежність многочленів (щодо праці A. Szadurskiego) та інші. У роботі семінару брало участь біля 30 осіб.
Крім цього семінару відбувалися вправи з курсу диференціального і інтегрального числення для 1-го курсу. В них брало участь 139 осіб.
- Кафедра B
Керівкик: проф. Г. Штайнгауз
Молодший асистент: В. Орліч
Того року семінар мав характер нижчого і був призначений для студентів молодших курсів. Учасники реферували праці з різних розділів класичної механіки. У 3-ому триместрі відбувались вправи з математичної статистики. Кількість учасників: семінару – 100, вправ з статистики – 10.
- Кафедра C
Керівкик: проф. С. Рузевіч
Демонстратор: Ю. Мадер
Математичний семінар був присвячений теорії множин і теорії функцій дійсної змінної. На ньому учасники реферували статті з цих розділів. Число учасників: близько 30.
- Кафедра D.
Керівкик: проф. С. Банах
Демонстратор: З. Вояковський
У цьому навчальному році математичний семінар був присвячений теорії функцій дійсної змінної. На семінарі учасники реферували праці з цієї галузі. Також відбувались вправи з загальної механіки, на яких студенти розв’язували на дошці і виконували письмові завдання. Одночасно проводились лекції з цієї дисципліни. Число учасників: у семінарі 10, у вправах з механіки близько 200.
У 1905/06 навчальному році математичний семінар отримав 3000 корон (на 5 років) на купівлю літератури з математики та математичної фізики для створення підручної бібліотеки. Ця бібліотека згодом поповнювалась подарованими книгами, зокрема з бібліотеки Юзефа Пузини.
З кінця 19-го століття відбувався інтенсивний обмін відбитками статей між математиками. Ці відбитки зберігалися у бібліотеці семінару. Протягом року до Львова надходили сотні відбитків статей з усього світу, часто з дарчими автографами. Велика кількість цих відбитків і сьогодні є в бібліотеці факультету.
По сьогодні частина книг бібліотеки механіко-математичного факультету мають штамп «бібліотека математичного семінару».
Традиції залучення студентів до творчого навчання та наукових досліджень через наукові семінари залишились в університеті і до цього дня.
Література:
Hahn W. Kronika Uniw. Lw., 1912; ДАЛО, ф. 26, оп. 11.