Вівторок, 28 квітня 2015 Автор

Математика та механіка у Львівському університеті Рекомендовані

(20 голосів)
Перегляди: 18238 разів
Математика та механіка у Львівському університеті Математика та механіка у Львівському університеті

      Частина перша,1608-1946 роки  

         00. Передісторія.

Цей проект містить оглядову статтю з гіперпосиланнями І, ІІ, ... рівнів, які відображають деталі історії математичної освіти та наукових досліджень у Львівському університетівід автора Притули Я.Г.

         Історія математики у Львові бере свій початок з шкіл, які були тут ще до колегіуму єзуїтів та університету. З ХV століття у Львові діяла кафедральна школа, яка була організована за зразком західноєвропейських шкіл середнього рівня. Програма школи охоплювала сім вільних наук – тривіум і квадривіум. До першого входили граматика, риторика, діалектика; другий включав арифметику, геометрію, музику та астрономію. Рівень навчання у Львівській школі, що згодом стала філією Краківського університету, був досить високим, адже ректор і вчителі були вихованцями цього університету. Так, в 1555-1558 роках ректорську посаду обіймав випускник Краківського університету Бенедикт Гербест – автор підручника “Arithmetica linearis”, з якого дізнаємось про викладання цього предмету у ті часи.

         З середини ХVІ століття організовувались школи при православних церквах. Головною у Львові і в Україні незабаром стала школа при міських Успенській церкві і братстві, яке набуло статусу Ставропігійського. Львівська братська школа мала статус школи для заняття вільними мистецтвами – науками, які входили в тривіум і квадривіум. З часом професори Львівської братської школи викладали у київському колегіумі.

         10. Історія Львівського університету.

         Львівський університет протягом своєї історії мав різні назви та статус. Європейські університети по різному визначають дату початку існування свого учбового закладу: від початку школи, від заснування колегіуму, від часу отримання статусу університету.

         Історію Львівського університету можна починати від заснування колегії єзуїтів і школи при ній в 1608 році.

1608-1661 роки – Львівський єзуїтський колегіум
1661-1773 роки – Львівська єзуїтська академія (університет)
1774-1784 роки – Ліцей
1784-1805 роки – Університет Йосифа ІІ
1805-1817 роки – Львівський ліцей
1817-1918 роки – Університет Франца І
1919-1939 роки – Університет Яна Казимира
1940-1999 роки – Державний університет імені Івана Франка
1999-до сьогодні – Національний університет імені Івана Франка

         Рівень викладання математики в університеті визначався не так рівнем статусу університету, як загальним рівнем розвитку математики у Європі.

         20. Єзуїтський колегіум.

         Публічні середні школи у Львові єзуїти відкрили у 1608 році з класами граматики і поезії, з 1609 – риторики, з 1612 – філософії, а з 1613 року – математики.

         Вищі студії у Львові охоплювали філософію і теологію. На відділі філософії навчання тривало 2 роки і викладали там такі предмети: логіку, філософію природи (фізику та метафізику), етику і математику.

         Один професор вів заняття в одному класі від початку до кінця навчання, викладаючи підряд предмети. Тільки математику викладав відповідно підготовлений викладач.

         У Львові на філософії навчались світські студенти. Навчання в єзуїтських учбових закладах було безплатне.

         Зміст і порядок студій в єзуїтських учбових закладах описувався в “Ratio Studiorum”. Користувались “Елементами” Евкліда, вчили арифметики, геометрії

 і початків тригонометрії. Зважаючи на те, що один професор в колегіумі викладав не більше 2-4 років і далі переходив в інший колегіум, то до 1773 року у Львові на філософському відділі було більше сотні викладачів.

         30. Єзуїтська академія (університет).

         20 січня 1661 року король Ян Казимир підписав привілей на створення Єзуїтської Академії надавши їй “гідність академії і титул університету”. Це спричинило невдоволення Краківського університету; і сейм, і Апостольська столиця (до 1758 року)  відмовлялись підтверджувати цей документ.

         Хоча новий статус не підвищив рівня навчання відразу ж, згодом вводились нові дисципліни і змінювались програми навчання.

         Уже в ХVІІІ столітті Львів став важливим осередком навчання математики. Щоб підготувати кваліфікованих викладачів математики для єзуїтських шкіл, у Львівській академії організували в 1743 році спеціальний курс математики для випускників відділу філософії. До 1773 року цей курс закінчило 56 клериків і,  напевно, багато світських студентів. Протягом 30 років викладали математику тільки чотири професори. З початком цих студій пов’язана дата відкриття кафедри математики (1744 рік); її першим керівником був Фаустин Гродзіцький, який читав тут курси арифметики, геометрії, статики, механіки, гідростатики, перспективи, цивільної архітектури, тактики.

         Професори, керівники кафедри математики цього періоду:

1743-1749 роки – Фаустин Гродзіцький
1749-1753 роки – Міхал Радзіміновський
1753-1769 роки – Томаш Секержинський
1769-1773 роки – Людвік Гошовський

         До послуг студентів був організований фізичний та математичний кабінети. Друкарня академії видавала підручники. Автором підручника Arytmetyka (Lwów, 1766) був Т. Секержинський. З цього підручника можна довідатися про зміст і рівень викладання математики.

         Академію закінчили в той час відомі особистості, зокрема, Себастьян Сераковський.

         40. Ліцей.

         Після поділу Польщі 1772 року Галичина і Лодомерія перейшла під владу Австрії. На її території з 1773 року орден єзуїтів був розформований. Академію перетворено на ліцей. Викладання курсів філософії, фізики, теоретичної та практичної математики було доручено колишнім єзуїтам, які входили в комісію, що проводила картографічні виміри в Галичині. Юзеф Лісганіг став професором механіки та технології, Францішек Г’юсман викладав фізику, математику викладав Ігнац Райн.

          50. Університет Йосифа ІІ.

         Відновлений у 1784 році Університет Йосифа ІІ мав чотири факультети: філософський, теологічний, правничий та медичний. На філософському факультеті з 1785 року введено три роки навчання. Тут чисту математику читали на першому році, на другому ― фізику і прикладну математику і на третьому ― практичну геометрію. Практична геометрія мала як лекційні заняття, так і виміри в полі.

         Професором чистої та прикладної математики до грудня 1785 року був І. Райн. У серпні 1787 року цю посаду за конкурсом отримав Францішек Кодеш, який викладав в університеті до 1831 року, за винятком восьми років (з них кілька років – 1806-1810 – професури у Краківському університеті). Він викладав курс чистої математики, а згодом і курс практичної геометрії.

         Поряд з кафедрою математики була кафедра практичної геометрії, якою керував Ян Гольфельд.

         В університеті Йосифа ІІ з 1787 року для тих, хто не знав латинської мови (мови викладання), був відкритий український інститут (Studium Rutenum) з українською мовою викладання. В цьому  інституті викладали дисципліни філософського факультету. Логіку, математику, фізику тут вели Петро Лодій та Іван Земанчик.

         60 . Львівський ліцей.

         У 1806-1817 Львівський університет був об’єднаний з Краківським університетом, а учбовий заклад працював під назвою ліцею. У Львові було зменшено кількість кафедр і не надавались ступені докторів. Математика викладалась у такому ж обсязі. Курс практичної геометрії і (замість Кодеша) курс чистої математики у 1805-1813 роках читав Ян Гольфельд.

         70. Університет Франца І.

         У 1817 році університет був відновлений під назвою “Universitas Franciscea”, з якою проіснував до 1919 року. До 1848 філософський факультет залишався підготовчим для інших факультетів. Навчання на “філософії” до 1924 року тривало 3 роки, пізніше обмежувалось 2-ма роками: Ф. Кодеш читав курс “Чиста математика” 7 год. в тиждень, а курс “Практична геометрія” ― 3 год. в тиждень. На другому курсі викладався курс “Фізика і прикладна математика”. Його читав професор Антон Глойснер, а з 1824 року Август Кунцек. А. Кунцек читав також лекції з популярної механіки, після смерті Кодеша замінював його курси.

         У липні 1834 року, за конкурсом кафедру математики отримав Леопольд Шульц фон Страшніцький. З  його приходом в університеті почалось викладання вищої математики. У конкурсі брав участь Якуб Філіп Кулік – вихованець Львівського університету, професор Празького університету, а також ще 10 претендентів. Л. Шульц у квітні 1838 року очолив кафедру у Віденській політехніці, математичні курси продовжували читати фізики проф. А. Кунцек і ад’юнкт Юзеф Куделка.

       У конкурсі на посаду професора математики у 1840 році брало участь 20 осіб і цю посаду отримав Ігнац Лемох. До 1848 року він викладав за програмами часів Кодеша.

         Після 1848 року в університеті змінилася роль філософського факультету. Основним його завданням стала підготовка вчителів з усіх дисциплін шкільної програми. В математичні курси були включені елементи вищої математики. Курс вищої математики був розбитий на окремі курси, читались спеціальні курси. До 1870 року І. Лемех прочитав біля 20 різних математичних курсів. Особливу увагу він приділяв викладанню практичної геометрії. Написав двотомний підручник, який вміщав початки геодезії та маркшейдерства.

         У жовтні 1871 року професором математики був призначений Лаврентій (Вавжинец) Жмурко, який до 1881 року продовжував одночасно викладати і у Львівській технічній академії. Поряд з традиційними курсами з диференціального та інтегрального числення, аналітичної геометрії, теорії числових рядів, він читав курси з звичайних диференціальних рівнянь та рівнянь в частинних похідних, з варіаційного числення. У його доробку понад 25 наукових праць та підручників для вищих та середніх шкіл.

         Шість учнів Л. Жмурка отримали в університеті ступінь доктора філософії. Важливою ділянкою його наукових і технічних пошуків було конструювання математичних приладів для креслення кривих. Ці прилади були відзначені на багатьох міжнародних виставках.

         Приват-доцентами в 1881-1883 роках працювали Владислав Зайончковський і Владислав Кретковський. Правда, Л. Жмурко не підтримав В. Кретковського під час захисту його докторської праці і отримання габілітації (права викладання) з цілого курсу математики. Поряд з Л. Жмурком лекції з математики та фізики читав професор математичної фізики Оскар Фабіан. Він також прочитав курси з загальної механіки, механіки рідин, аналітичної механіки, теорії еластичності та пружності, гідродинаміки.

         Провідним математиком у Львові кінця ХІХ – початку ХХ століття був Юзеф Пузина, який викладав в університеті з 1885 по 1919 рр. У гімназії та університеті він навчався у Львові, у 1883 році під керівництвом Л. Жмурка здобув ступінь доктора філософії. Далі його наукові інтереси формувались під впливом лекцій та семінарів К. Вейєрштрасса і Л. Кронеккера, які він відвідував у 1884/85 навчальному році у Берлінському університеті.

         Ю. Пузина прочитав в університеті понад тридцять основних і спеціальних курсів, які належали до різних розділів математики. Більшість з них були вперше прочитані у Львівському університеті. У 1889 році він ввів практичні заняття з математичних курсів, а в 1893 році організував два математичних семінари – вищий і нижчий.

         Учасники цих семінарів згодом стали відомими вченими, серед них ―  Володимир Левицький, Станіслав Рузевич, Антоні Ломніцький, Отто Нікодим та ін. Зокрема, В. Левицький з 1894 року став членом (а з 1899 року – дійсним членом) Наукового товариства імені Шевченка.

         Найбільшим досягненням Ю. Пузини була двотомна праця “Teorija funkcyj analitycznych” (1898, 1900). Першим його учнем був В. Левицький. Багато зусиль доклав Ю. Пузина для відкриття в університеті другої кафедри математики. У 1900-1906 роках її очолював надзвичайний професор Ян Раєвський.

         На запрошення Ю. Пузини у 1908 році до Львова приїхав Вацлав Серпінський, який після габілітації був приват-доцентом, а згодом – надзвичайним професором (1910-1918; у 1914-1917 він був інтернований у Росії). З приїздом В. Серпінського в університеті почались дослідження у нових напрямках математики, це було відображено і у курсах, які тоді читались: теорія множин, аналітична теорія чисел, теорія функцій дійсної змінної, міра і інтеграл Лебега та інші.

         У 1913 році під керівництвом В. Серпінського ступінь доктора філософії отримали Стефан Мазуркевич та Станіслав Рузевіч.

         З осені 1913 до травня 1918 року з перервами на службу в польських легіонах в університеті викладав Зігмунт Янішевський.

         У 1917 році отримав право читання лекцій і посаду асистента у Львівському університеті Гуго Штайнгауз.

         На початку ХХ століття у Львові почались дослідження з математичної логіки, основ математики та філософії математики. З цими дослідженнями пов’язані імена Казіміра Твардовського, Яна Лукасевича, Казимира Айдукевича, Станіслава Леснєвського, Тадеуша Чежовського та інших.

У 1917 році було засноване Львівське математичне товариство, першим головою якого був Ю. Пузина.

         80. Університет Яна Казимира.

         Після смерті Ю. Пузини надзвичайними професорами були призначені Євстахій Жилінський (у жовтні 1919 року), Гуго Штайнгауз (з жовтня 1920 року) і Станіслав Рузевіч (з січня 1921 року). З призначенням у 1922 році надзвичайним професором Стефана Банаха на філософському факультеті з’явилось уже чотири математичні кафедри.

         У 1924 році філософський факультет розділився на два: математично-природничий та гуманітарний. Щороку Рада факультету обирала декана, професори читали основні курси, вели семінари, доктори філософії (після габілітації) мали право читати лекції і вести практичні заняття. На математичних кафедрах було (у різні роки) 2-3 посади асистентів. У період 1920-1939 рр. ступінь доктора філософії у галузі математики отримали 13 осіб, ― у галузі логіки 2 особи. З них після габілітації приват-доцентами працювали Юлій Павел Шаудер (з 1927 р.), Владислав Нікліборц (з 1927 р.), Стефан Качмаж (з 1929 р.), Владислав Орліч (з 1934 р.), Герман Ауербах (з 1935 р.), Станіслав Мазур (з 1936 р.).

         У Львові сформувався творчий колектив математиків, безперечними лідерами якого були С. Банах і Г. Штайнгауз. У 1927 році у Львові пройшов І-ший Польський математичний з’їзд, у 1929 був заснований журнал “Studia Mathematica”. Місцем математичних дискусій львівських математиків та їх гостей стала Шотландська кав’ярня, де у 1935 році Банах започаткував Шотландську книгу. Львів в цей час відвідали Дж. фон Нейман, Е. Цермело, Е. Борель, П. Монтель, А. Лебег.

        У 30-тих роках зросла кількість студентів математично-природничого факультету. В 1929/30 навчальному році на перший курс було прийнято 352 студенти. У 1930 році була відкрита кафедра логіки, якою керував проф. Леон Хвістек.

        З 1926 року була введена магістерська програма, яка передбачала 9 обов’язкових іспитів. Серед них був іспит з механіки. Цей курс довго читав С. Банах, а з 1936 року – Ю. Шаудер. Спеціальні курси з гідродинаміки та динаміки твердого тіла читав В. Нікліборц.У 1928-29 навчальному році було започатковано другий напрям підготовки - «математична статистика».

        Колектив львівських математиків того часу ввійшов в історію як Львівська математична школа.

         90. Український таємний університет у Львові.

       У 1919 році на підставі рішень ректорату університету та уряду Польщі до університету приймались тільки громадяни Польщі та союзних країн. Вимагалось також відбуття військової служби в польській армії. Ці умови закрили українській молоді шлях до університету. Українська громадськість продовжувала боротьбу за український університет у Львові.

       В 1920-1921 роках були засновані університетські курси. А в 1921-1925 роках діяв Український (таємний) університет у Львові. Польська влада постійно шляхом різних заборон боролась з діяльністю цих вищих шкіл. Документи про навчання в Українському університеті визнавались в університетах Австрії, Чехословаччини, Німеччини.

       На університетських курсах та в Українському університеті викладали математики: Володимир Левицький, Микола Чайковський, Василь Каліцун.

         100. Університет імені Івана Франка.

       З приходом у Західну Україну Червоної Армії Львівський університет був реформований. З математично-природничого факультету у грудні 1939 року був виділений фізико-математичний факультет, деканом якого став С. Банах, його заступником ― М. Зарицький. У складі факультету були кафедри: аналізу І (зав. С. Банах), аналізу ІІ (зав. Г. Штайнгауз), геометрії (зав. С. Мазур), алгебри (зав. Є. Жилінський), теорії ймовірностей (зав. М. Зарицький), механіки (зав. П. Шаудер). В університеті почав працювати В. Левицький, а також ряд математиків, які прибули з окупованої німцями Польщі: С. Сакс, Б. Кнастер, Е. Шпільрайн, М. Якоб, М. Войдиславський та інші.

       Заняття на старших курсах почалися з жовтня, а на першому (після вступних іспитів) ― з січня 1940 року. У 1940 році відбувся набір в аспірантуру. У 1940-1941 роках підтримувалися наукові контакти львівських математиків з математиками наукових центрів Радянського Союзу. В університеті проведено наукові конференції викладачів та студентів.

       В роки німецької окупації Львова університет не працював. Багато викладачів загинуло. Робота університету відновилась у серпні 1944 року. В листопаді цього року С. Банах відмовився від посади декана, ним став М. Зарицький.

       У складі фізико-математичного факультету у 1944/45 н. р. були такі математичні кафедри: математичного аналізу (зав. С. Банах), теорії функцій (зав. В. Орліч), геометрії (зав. С. Мазур), вищої алгебри (зав. Є. Жилінський), теоретичної механіки (зав. В. Нікліборц), загальної математики (зав. М. Зарицький).

       З 1945 року польські математики почали від’їжджати зі Львова. Після В. Орліча кафедру очолив Олександр Кованько. Борис Гнєденко з серпня 1945 року став завідувачем кафедри теорії ймовірностей і математичної статистики. Після смерті С. Банаха завідувати кафедрою став В. Левицький. Гурій Савін з жовтня 1945 року очолив кафедру теоретичної механіки. В університеті почав працювати Іван Соколов та Георгій Буймола, який після смерті С. Мазура очолив кафедру геометрії. Протягом недовгого часу обов’язки завідувача кафедри вищої алгебри виконував Юліан Богачевський, а після приїзду до Львова її очолив Ярослав Лопатинський. У 1948 році вона була об’єднана під його керівництвом з кафедрою геометрії. З 1947 року у Львові працював Лев Волковиський, який у 1951 році очолив кафедру теорії функцій і теорії ймовірностей.

       З іменами математиків та механіків, які в цей час почали працювати в університеті, пов’язані напрями наукових досліджень на факультеті у післявоєнні роки: теорія диференціальних рівнянь у частинних похідних, алгебра (Я. Лопатинський), теорія функцій комплексної змінної (Л. Волковиський), теорія ймовірностей і математична статистика (Б. Гніденко), теорія майже періодичних функцій (О. Кованько), конструктивна теорія функцій (І. Соколов), геометрія (Г. Буймола, В. Рогаченко), механіка деформівного тіла, теорія пружності (Г. Савін, М. Шереметьєв), історія математики (Б. Гніденко, М. Зарицький, М. Чайковський, В. Рогаченко), обчислювальна математика (О. Костовський).

       Ріст факультету характеризують цифри випускників-фізиків, математиків та механіків:

1946 р. – 3; 1947 р. – 3; 1948 р. – 10; 1949 р. – 21; 1950 р. – 33; 1951 р. – 42; 1952 р. –  60.

       Починаючи з 1947 року, набір на 1 курс складав 100 студентів, а з 1953 року лише на механіко-математичний факультет  –  100 студентів. У 1960 році – 150 – на стаціонар, 100 – на заочний та 25 – на вечірній відділ.

       Захист дисертацій з фізики, математики та механіки на Раді факультету почався з 1948 року.

       З вересня 1953 року фізико-математичний факультет поділився на фізичний та механіко-математичний факультет. У 1975 році механіко-математичний факультет був поділений на математичний і факультет прикладної математики та механіки. З переходом у 1987 році кафедри механіки у структуру математичного факультету він знову почав називатись механіко-математичним.

       Важливими віхами в історії факультету було відкриття нових спеціалізацій, спеціальностей та кафедр:

  • спеціалізації з обчислювальної математики (1957 рік), обчислювального центру (1959 рік), кафедри обчислювальної математики (1960 рік);
  • спеціальності “прикладна математика” та кафедр, які забезпечували підготовку фахівців з цієї спеціальності;
  • спеціальності “статистика” (1997 рік);
  • спеціалізації “математичне моделювання” та кафедри математичного моделювання (1981 рік);
  • спеціалізацій “фінансова та актуарна математика” (1996 рік), математична економіка та економетрія (1998 рік), прикладна статистика (1999 рік);
  • кафедр теоретичної та прикладної статистики (1999 рік), геометрії і топології (2003 рік), математичної економіки та економетрії (2006 рік);
  • філії кафедри механіки у фізико-механічному інституті.

       Значний вплив на розвиток наукових досліджень, а також ріст наукових кадрів не тільки в університеті, а і в Західному регіоні мала цільова підготовка фахівців вищої кваліфікації в наукових центрах (Київ, Ленінград, Москва), заснування в 1991 році журналу “Математичні студії”, а також відкриття спеціалізованої ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій з математики.

       Поряд з розширенням та поглибленням тематики традиційних напрямків досліджень з математики та механіки в останні десятиріччя створені (або відновлені) школи з топології, алгебри і логіки, теорії ймовірностей та її застосувань.

       Сьогодні факультет є потужним науковим та педагогічним центром підготовки фахівців з математики, механіки, статистики та їх застосувань. Він об’єднує десять кафедр:

  • алгебри і логіки (завідувач Б. Забавський);
  • геометрії і топології (завідувач Т. Банах);
  • диференціальних рівнянь (завідувач М. Іванчов);
  • вищої математики (завідувач Б. Копитко);
  • математичного моделювання (завідувач М. Заболоцький);
  • математичної економіки та економетрії (завідувач В. Кирилич);
  • механіки (завідувач Г. Сулим);
  • математичного та функціонального аналізу (завідувач Я. Микитюк);
  • теорії функцій та теорії ймовірностей (завідувач М. Шеремета);
  • теоретичної та прикладної статистики (завідувач Я. Єлейко).

       Серед випускників факультету багато визначних вчених, педагогів, державних та громадських діячів.

 

Інформація про історію кафедр, їх досягнення та випускників міститься на сторінках кафедр.

Детальну інформацію про осіб та події можна отримати за гіперпосиланнями цього тексту.   

 

Я. Г. Притула

Ярослав Григорович Притула
кандидат фізико-математичних наук
доцент кафедри математичного і функціонального аналізу

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Наші контакти

Ідея, дизайн, верстка і т.д.:
Олег Романів