Menu

Волонтери фронту: хто у Львові допомагає військовим

Волонтери фронту: хто у Львові допомагає військовим Волонтери фронту: хто у Львові допомагає військовим

Кожного дня для допомоги мобілізованим чоловікам, які зараз воюють у зоні АТО, у Львові збирають кошти, одяг, медикаменти, продукти харчування та амуніцію. Для цього активісти проводять різноманітні акції, аукціони, гаражні розпродажі. Волонтери у Львові навіть допомагають ремонтувати техніку на бронетанковому заводі. Про людей, чиїм стилем життя стало волонтерство, і які не можуть не допомагати, читайте у матеріалі tvoemisto.tv.

Волонтерів у Львові дуже багато, як жартують самі активісти, більше ніж бандерівців. Tvoemisto.tv поспілкувалися лише з деякими з них.

Ініціатива «Мехмат йде на війну!» була однією з перших, яка почала збирати допомогу для мобілізованих. Спочатку колеги по роботі зібрали гроші для викладача механіко-математичного факультету ЛНУ ім. Франка, який пішов на фронт. Згодом, довелося допомагати й іншим «мехматянам». Зараз активісти збирають допомогу не лише для людей, які мають стосунок до мехмату, а й для їхніх побратимів. Детальніше про це tvoemisto.tv розповів координатор ініціативи «Мехмат йде на війну!», викладач механіко-математичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Юрій Головатий.

«У травні мобілізували мого колегу з кафедри. З того часу все і почалося. Як лавина, навіть не очікував, що так все буде.

Мехмат – річ не тотожна з механіко-математичним факультетом, його викладачами та студентами. Мехмат – це велика громада тих, хто колись тут вчився, працював, це їхні родичі, їхні друзі, і друзі їхніх друзів. Вони живуть по всьому світу – від Південно-Африканської Республіки до США, Канади та Ісландії. Ці люди зібралися дуже швидко на Facebook і почали допомагати.

Формально я координую цю ініціативу і разом з дружиною ми робимо основну рутинну роботу – бухгалтерія, пошук товарів, замовлення через інтернет, співпраця з іншими групами волонтерів. В групі ще активно працюють Олег Романів (інформаційна підтримка ініціативи), Ростислав Гринів (налагодження контактів з нашою мехматівською діаспорою), Марта Бордуляк та Софія Василечко. Влітку час від часу хтось допомагав зі студентів чи викладачів.  Але зараз, коли всі повернулися з канікул, є бажання створити велику групу волонтерів «Мехмат йде на війну!»

За останні два місяці волонтерство стало стилем життя і по-іншому вже не можу. У кожного своя війна – хлопці воюють там, а ми робимо щось тут.

Щодня розв'язуєш одну і ту ж задачку з багатьма невідомими... Де взяти гроші? Де купити? Як краще спакувати? Ким передати? Чи дійде? Тому, коли на картку падає пару тисяч, твоя радість стримана, бо то лише початок нової задачі, нового довгого ланцюжка. А от коли до вояків нарешті доходить допомога, радості немає меж. Як не дивно, але зараз зібрати гроші є найлегшою справою, найскладніше доправити все в зону АТО. Тут нам допомагали і волонтери з інших областей, і ультрас київського «Динамо», і хлопці з «Правого сектора». Було вже всяке – і викрадення вантажу сепаратистами, і 102 дірки в бусі з нашим вантажем, і поранені.

Ми забезпечуємо ті частини, де служать мехматяни, допомагаємо і їм, і їхнім побратимам. Це – хлопці з 24-ї бригади та Львівського батальйону тероборони. Скільки мехматян мобілізовано, на жаль, сказати не можу. У нас є зараз 8-10 людей, з якими тримаємо контакт, але я думаю, що їх набагато більше. Про багатьох з них ми дізналися випадково. Можливо, ця публікація потрапить на очі комусь з родичів наших мехматян, які воюють...

Недавно у мене син народився, і він багато разів, ще не народившись, побував на території 24 бригади. Я своїй дружині, на жаль, не зміг забезпечити спокійної вагітності.

Зараз волонтерською роботою займається дуже багато людей. У Львові волонтерів вже більше, ніж бандерівців. Кожен день з ними зустрічаюся, спілкуюся, і, чесно кажучи, інколи побоююся з часом вийти з цієї реальності. З реальності щирих патріотів, людей, які на все готові. У мене з’явилася велика кількість друзів – як реальних у Львові та в інших містах, так і віртуальних, у Facebook. Люди передають великі гроші, не запитують нічого, ніхто не вимагає чеків. Ми робимо спільну справу на повній довірі. Така довіра, якої раніше, мабуть, ніколи не було в українців. Можливо, в цьому і суть волонтерського руху.

Спочатку ми думали, що зберемо пару тисяч і не більше. Зараз, за мірками мехмату, це шалені гроші. І вони все прибувають. Сподіваюся, коли закінчиться війна, ми залишимося тою спільнотою, яку створили. До того спільноти мехмату не було. Всі знали, що нас багато, що ми кожного року випускаємо півтори сотні студентів, але спільнота утворилася зараз, коли ми усі мобілізувалися на цю війну.

Ця війна надовго. Навіть після припинення бойових дій, усіх нас чекають роки «воєнної» роботи. Це і відбудова, і допомога скаліченим війною, і психологічна реабілітація тих, хто пережив пекло російських «Градів» та «Смерчів». Тому набираємося терпіння і працюємо. Мій колега-росіянин ще в квітні, коли вперше виникла загроза вторгнення, дав мені гарну пораду: «Не дай, щоби політики-злочинці заволоділи твоїми емоціями!» Тому я не розумію, коли дехто з осудом ставиться до людей, які сидять в кав’ярні чи за пивом. Святкуйте дні народження, ходіть з друзями на каву. А за кавою радьтеся, як допомогти тим, хто зараз там. Якщо ми зламаємося психологічно, це і буде наша поразка».

 Про інших людей, чиїм стилем життя стало волонтерство, і які не можуть не допомагати, читайте у матеріалі tvoemisto.tv.

  • Коментарі не знайдено

Залиште свій коментар

Post comment as a guest

0
вгору