Menu

10 гривень для дитини Героя

10 гривень для дитини Героя 10 гривень для дитини Героя

Прошу прочитати цей допис повністю. Це розповідь жінки Героя - Коренівської Олени. Я не коригувала жодного слова. Жінка з великої букви, з великим серцем, неймовірним терпінням та вічною надією в очах... з надією, що чоловік колись постукає в двері та обійме її та їхніх синів... Слава Героям!

"Мій чоловік, Коренівський Віктор Анатолійович, 13 червня 1981року народився в смт Червоне Андрушівського району Житомирської області. У 2002 рці закінчив ДІВС за спеціальністю "Оперативний склад підрозділів швидкого реагування". З органів звільнився 2006 року за власним бажанням. Причина - народження другого сина і бажання жити ще й для сім'ї, а не тільки для роботи. 1 серпня 2014 року був призваний до лав ЗС України по мобілізації. Був зарахований до складу 128 гірничо-піхотної мукачівської бригади, військова частина В4674, польова пошта А1556. З 4 жовтня 2014 року перебував у зоні АТО, в Дебальцеве, звідки відлучався лише на завдання командування в Нікішино, Чорнухино та інші околишні села. З 15 листопада по 22 листопада 2014року закінчив у Києві курси операторів безпілотників, про що маю фото - тим тішився.Надалі в Дебальцеве займався безпілотниками до 17 лютого 2015 року включно. У відпустку чоловік просився і писав відповідні рапорти, аргументуючи потребою лікування --- мав струс і опіки після складної ситуації в Нікішино, мав проблему із зубами. Рапорти приймали і у відпустку не відпускали. Маю повідомлення на ICQ від чоловіка, де він розповідає про тисячі, які солдати платили за 10-денні відпустки. Дебальцеве постійно обстрілювали, але з початку лютого 2015 року ситуація стала нестерпна. Чоловік писав, що по дві доби не можуть вийти із землянок, по потребі пересуваються повзком,"пахне небом або полоном".

У складі 128 бригади десь о 01:00 ночі 18 лютого 2015 року мій чоловік виїхав з Дебальцеве в напрямку Артемівська. Десь о 02:00 в районі села Нижня Лозова їхня колона потрапила в засідку, урал, в якому був і мій чоловік, підірвався. Зі слів його товаришів ( Саша Харчинський, Степан Марків) мені відомо, ща частина людей загинула на місці, дехто каже, що бачили як Вітя побіг з іншими до БТРів 40 бригади, що їхала слідом за ними.Волонтери, до яких я зверталася по допомогу знайшли інформацію про те, що Вітя і ще 5 чоловік після Нижньої Лозової взагалі не мали транспорту і добиралися пішки до Артемівська. Але надати певну підтверджену інформацію не може ніхто. Я вимагала розслідування від віськової частини в Мукачеве, подала заяву в СБ України, місцевий райвідділ, здала зразки ДНК наших дітей на предмет звірки зі знайденими останками, задіяла всіх відомих мені волонтерів (Алла Чонгар, Рубан, Василь Будик, Сергій і Алла з Києва -- не знаю прізвища, але Людиська фантастичні). Наразі жодної інформації чи співпадінь по базах даних ДНК знайдених 200 нема.

Особливі прикмети Коренівського В.А.: шрам від апендициту, зріст 180 см, вага 80 кг, при собі повинен був мати жетон ЗС України М-124147

Я, Коренівська Олена Захаріївна, і мої 2 дітей, Віталік (22 травня 2003 року народження) і Толік (18 липня 2006 року народження) будемо вдячні за будь-яку допомогу нашій сім'ї або за інформацію про місце знаходження мого чоловіка.

Зокрема, 22 травня виповниться 12 років моєму старшому сину, Віталіку. Не можу сказати, що святкуємо, бо щойно11 травня поховали мою маму, а його бабусю. Але хотілось би дати дитині якісь приємні враження від цього дня. Віталік захоплюється велосипедом, любить LEGO; страшно тішився, коли Миколай приніс йому електричний конструктор Знаток, ми вивчаємо польську і англійську мови."

Коментарі (0)

Rated 0 out of 5 based on 0 voters
There are no comments posted here yet

Залиште свій коментар

Posting comment as a guest. Sign up or login to your account.
Вкладення (0 / 3)
Share Your Location
вгору