Log in

   

Батьківщина. Мінімалізм

Батьківщина. Мінімалізм. Бардівський вечір Батьківщина. Мінімалізм. Бардівський вечір

Студенти мехмату запросили мене на бардівський вечір. Я трохи вагався, адже на ці дні припадає річниця трагічних подій на Майдані. Проте організатори вечора правильно побудували сценарій і фактично вечір став даниною пам’яті тих, хто живе, про тих, хто загинув. Почали з хвилини мовчання і перегляду фільму про події річної давності. Потім усі заспівали «Воины Света» і  далі – розмаїті українські пісні з співаника, що проектувався на екран.

Коли мене попросили щось виконати, я почав з сумної пісні «Я помер у люту зиму…», яку написав на слова Олега Малашевського.  Потім ще співав Івасюкову пісню «Я піду в далекі гори» (разом зі всіма), бітлівську «And I Love Her» і колись дуже популярну «Pod Papugami» з репертуару Чеслава Нємена. Завершив я своїм рок’н’ролом «В горах Карпатах».

Так трапилось, що в той день  вранці я написав пісню на недавно написаний вірш Євгенії Більченко. Я не наважився виконувати цю пісню ввечері – вона на той час ще не сиділа міцно у пам’яті. Тому наводжу тут текст (я трохи скоротив вірш) і ноти. Два останні нотні рядки – для останньої строфи. Спочатку була думка ще дописати bridge, але я від неї відмовився (все ж у назві присутнє слово «Мінімалізм»): експресію треба підвищувати до кульмінації, скажімо, нарощуванням сили голосу. 

Батьківщина. Мінімалізм

Нині у тебе одна задача – просто тримати щит.
Ліву підставив. Праву підставив −
Більше не стало щік.

Люди – скажені. Люди глузують.
Люди втрачають глузд.
Слово – не птаха, слово – гармата:
Більше не стало вуст.

Нині у тебе одна задача – просто стояти там.
Наші уламки хтось поскладає –
І відвезе ментам.

Я буду – поруч. Я буду – всюди.
Я не втечу у Львів.
Я пам’ятаю стежку, якою ти мене, брате, вів.

Я пам’ятаю всі ті дороги. Снайперів під мостом.
Пульс буде швидше, швидше і швидше,
Поки не скажуть: «Стоп!»

Сто – дев’яносто –
Сто – дев’яносто − сто – дев’яносто – сто.
На тобі церкву, на тобі роту, на тобі шапіто.

Нині у тебе одна задача – просто прийти назад.
Рвися додому, пхайся додому –
Крізь Інтернет і град.

Дому не буде. Дім не спалили.
Цілим стоїть паркан:
А за парканом дивні істоти − дивляться на екран.

А на екрані – мертві мольфари.
Діти. Бійці. Вітри.
Колом задуха залою ходить.
Дихай. Лежи. Кури.

Я пам’ятаю всі ті дороги.
Янголів з висоти.

Нині у мене одна задача –

Ти.

 

  • Коментарі не знайдено

Залиште свій коментар

Post comment as a guest

0
«
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
»

Наші контакти


Ідея, веб-дизайн і т.д.:

Олег Романів
oromaniv at franko.lviv.ua