П'ятниця, 08 лютого 2013 Автор Опубліковано в Відомі особистості

Жилінський Євстахій (Żyliński Eustachy)

(10 голосів)
Перегляди: 12047 разів

Жилінський Євстахій (Żyliński Eustachy)Є. Жилінський народився 1 листопада (19 вересня) 1889 року в м. Куна Гайсинського повіту на Вінничині. Батько Януш, безземельний дворянин, був сільсько-господарським службовцем. Є. Жилінський закінчив І  Київську гімназію у 1907 році з золотою медаллю. В 1907-1911 роках навчавсь на фізико-математичному факультеті університету Св’ятого Володимира у Києві. Отримав диплом першого ступеня з фізико-математичних наук, срібну медаль за конкурсну працю “Найновіші течії в теорії ідеалів” (1912 рік) і був залишений в університеті для “підготовки до професорського звання”. Одночасно отримав стипендію для навчання за кордоном. В університеті був учнем Д.О. Граве, брав участь в його семінарі з алгебри і теорії чисел.

В 1912-1913 роках перебував спочатку в університеті в Гетінгені у Е. Ландау, пізніше у Марбургу і в Кембріджі. Після доповіді на семінарі в Гетінгені Д. Гільберт запропонував йому опублікувати статтю в журналі  Mathematischen Annalen B. 73 поза чергою. Так була надрукована його праця “Zur Teorie der auser wesentlichen Diskriminantenteiler algebraischer Körper”. Восени 1914 року він здав основну частину іспитів на вчений ступінь магістра. В 1916-1917 роках служив у російській армії: Алексеєвське інженерне училище в Києві, електротехнічна школа в Петербурзі,  штаб фронту в Кам’янець Подільську і Бердичеві. 3 грудня 1917 по січень 1919 року був у Києві доцентом математики в  Польській університетській колегії, Українському державному університеті та приватному вищому технічному інституті. Від лютого по вересень 1919 року служив у Варшаві у польському війську викладачем електротехнічних предметів.

У Львівському університеті в березні 1919 року помер керівник кафедри математики професор Юзеф Пузина. В цей час приват доцентами були Г. Штaйнгауз і С. Рузієвіч, але Г. Штайнгауз був відсутній у Львові, а С. Рузієвіч був вчителем гімназії. Філософський факультет звернувсь до Міністерства про призначення Жилінського професором математики.

З 1 жовтня 1919 року Є. Жилінський був призначений надзвичайним професором математики і керівником кафедри, а з 1922 року – він звичайний професор. В 1929/30 році був деканом математично-природничого факультету. Є. Жилінський організовував навчальний процес з математики у 20-х роках, як член Ради факультету, виступав в 1920 році про допуск до докторських іспитів С. Банаха та з різних питань габілітації С. Банаха в 1922 році. Разом з  Г. Штайнгаузом був рецензентом докторської праці С. Банаха (офіційна рецензія написана рукою Жилінського).

Є. Жилінський читав основні та спеціальні курси з алгебри і теорії чисел: теорія груп, алгебраїчні числа, теорія інваріантів, алгебраїчні рівняння та інші, читав також загальні курси:  аналітична геометрія, диференціальне та інтегральне числення, теорія ймовірностей, диференціальні рівняння. Популярність мали його наукові семінари.

Перші наукові результати Є. Жилінського відносились до теорії чисел. У Львові він займавсь алгеброю, логікою та основами математики. Так у 1925 році він довів, що поза двома логічними функторами (риска Шеффера, стрілка Пірса) ні одним іншим бінарним функтором не можна визначити всі унарні та бінарні функтори. Цей результат цитувавсь в працях відомих логіків (Поста, Куайна).

До основ математики відноситься його праця з 1933 року “Formalizm Hilberta. Część І: Formalizm .

Є. Жилінський брав участь в міжнародних математичних конгресах в Кембріджі (1912), Болонії (1926) і Осло (1936), в конференції присвяченій 50-літтю наукової праці Д. Граве у Києві в 1935 році. Його науковий доробок складає більше 20 наукових праць і 6 підручників.

Після реорганізації Львівського університету у 1939 році, він був професором і завідував кафедрою алгебри (1939-1941, 1944-1946). В травні 1946 року виїхав до Польщі. В 1946-1947 роках працював в Міністерстві закордонних справ, отримав призначення консулом у Києві, але не поїхав туди. Пізніше проживав у Лодзі і працював у Політехніці в м. Глівіце. На пенсії був з 1951 року.

Помер 4 липня 1954 року, похований у Лодзі.

 

Література

  1. Maligranda L. «Eustachy Żyliński (1889-1954)» // Antiauitates Math. 3 (2009) s. 171-211.
  2. Архівні документи.

 

Витяг з подання математиків декану філософського, яке міститься у звіті декана за 1920/21 навчальний рік

Це подання підготовлене (напевно) Є. Жилінським і свідчить про його погляди на роль математичної освіти. Ці погляди актуальні і сьогодні.

“Суспільне життя неодноразово ставить у сфері цивільної та військової адміністрації, у сфері фінансовій і т.д. такого роду проблеми, для розв’язання яких хоча не треба звертатись до математичних обчислень, але необхідний однак певний особливий точний і критичний спосіб погляду на речі, який у високій мірі досягається на математичних студіях. Розумів це найкраще Наполеон, створюючи славну “Політехнічну школу”, якої головною ціллю є надання високої математичної освіти еліті молоді, яка готується на керівні посади у державній службі. Ця школа і до сьогоднішнього дня готує для Франції визначних державних мужів, адміністраторів і керівників. То само діється в Англії, де найвищі урядовці з цивільної адміністрації отримують вишкіл математичний в Кембріджі. (А не на факультеті Права і Політичних наук, як в небіжці Австрії! Доповнення декана З. Вейберга.)

“Наша країна, яка стоїть у переддень гігантського зусилля на шляху адміністративної, економічної та суспільної організації, вимагає від університетів грунтовної логічної освіти (вишколу) майбутніх своїх вищих працівників, які обєднуватимуть з словянським злетом, інтуїцією і ініціативою тверді логічні методи і строгі логічні міркування. Ті останні, так цінні властивості розуму (інтелекту), можна осягнути, як вчить досвід Заходу, через піднесення на відповідний рівень математичної культури суспільства”.

 

Я. Г. Притула

Ярослав Григорович Притула
кандидат фізико-математичних наук
доцент кафедри математичного і функціонального аналізу

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Наші контакти

Ідея, дизайн, верстка і т.д.:
Олег Романів