Важливу роль у розвитку математики та розвитку механіко-математичного факультету у післявоєнні роки відіграв І.Г.Соколов.
Народився він 2 червня 1903 року в місті Астрахані в сім’ї вчителя. Навчався в Катеринославській чоловічій гімназії. В 1923-1928 роках був студентом, а в 1930-1932 роках - аспірантом Московського державного університету. Після закінчення університету недовго працював асистентом Донського політехнічного інституту ( 1929-1930 рр. ), потім асистентом Московського державного університету ( 1930-1932 рр.), доцентом Інституту ім. Баумана (1932-1934 рр.), Уральського державного університету (1934-1935 рр.), Інституту ім. Плеханова (1935-1938 рр.), завідувачем кафедри Дніпропетровського державного університету (1938-1940 рр.), доцентом Московського державного університету (1940-1941 рр.), викладачем Вищого військового гідро-меліоративного інституту в Ленінабаді Таджицької РСР (1941-1943 рр.), доцентом Московського енергетичного інституту (1943-1945 рр.).
З жовтня 1945 року він доцент кафедри теорії функцій Львівського державного університету. В 1955-1973 роках завідував кафедрою теорії функцій і теорії ймовірностей. З вересня 1973 року був переведений на посаду професора цієї кафедри. 1 вересня 1976 року вийшов на пенсію і ще читав лекції в 1976-1979 роках.
Науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук (без захисту) йому надала Вчена рада Московського університету в березні 1938 року. Вчене звання доцента кафедри математики Інституту імені Баумана отримав у травні 1934 року. У квітні 1963 року йому було присвоєно звання професора. У 1967-1968 роках був деканом механіко-математичного факультету.
Коло його наукових інтересів і здобуті результати примикали до класичних досліджень С.Н.Бернштейна, А.М.Колмогорова, С.М.Нікольського з теорії апроксимації. Поряд з методами класичного аналізу у своїх працях він використовував сучасні методи функціонального аналізу, зокрема теорії напівгруп. Він започаткував у Львові дослідження з теорії наближень функції. Ряд важливих результатів отримав при дослідженні наближення функцій поліномами Бернштейна, тригонометричними поліномами, тригонометричними інтерполяційними поліномами для класу функцій із заданим модулем неперервності.
Наукові дослідження у цьому напрямі проводили його учні: В.Гукевич, М.Горбач, З.Зарицька, В.Коминар, Б.Ковальчук та ін.
Він читав курси математичного і функціонального аналізу, теорії функцій дійсної та комплексної змінної, варіаційного числення, теорії ймовірностей та метематичної статистики і багато різноманітних спецкурсів.
Він був ініціатором і організатором багатьох нукових семінарів на факультеті, був керівником загальноміского семінару. Багато років очолював спеціалізовану раду із захисту дисертацій. Був членом редколегій ряду наукових видань. Він автор близько 20 наукових праць, в тому числі підручника “Теория функций действительных переменных и основы функционального анализа”, вид. Львівського університету, 1961 (співавтор О.С.Кованько).
Іван Георгійович захоплювався туризмом і спортом, був наділений тонким почуттям гумору.
Помер І.Г.Соколов 22 лютого 1993 року.
Література:
- Гольдберг А. та інші “Іван Георгійович Соколов”//Український математичний журнал т.45, №8, ст.1189.
- Архівні матеріали.
Кованько Олександр Сергійович та Соколов Іван Георгійович