Log in

Лопатинський Ярослав-Юрій Борисович

Лопатинський Ярослав-Юрій Борисович

Ярослав Юрій Лопатинський народився 9 листопада 1906 року в місті Тбілісі (Грузія). Його батьком був Борис Львович Лопатинський. Мати – Наталія Іванівна Манжос-Белая. Мама померла при народженні сина. Я. Ю. Лопатинський виховувався у діда Лопатинського Лева Григоровича.

Лев Лопатинський народився 6 (18) січня 1842 року в місті Долина (нині Івано-Франківської області) в сім’ї греко-католицького священика. Навчався спочатку у Празькому, а згодом у Львівському університеті. У 1864 році закінчив факультет rechts und staatswissenschaftlichen у Львівському університеті (абсолюторіум отримав 28 липня 1864 року).

Частину дисциплін він слухав на філософському факультеті. В студентські роки переклав з чеської мови повість чеського письменника П. Хохолоушека “Косове поле” (1864), видав фонетичним правописом “Народній календаръ на рікъ звичайний 1865” (Львів, 1864). Цей календар вдалося знайти в бібліотеці Львівського університету. Календар відкривається переліком визначних подій з історії України, містить церковний календар, оголошення, тарифи страхування майна та літературні твори: вірші і оповідання. Це був, мабуть, перший календар, виданий українською мовою. Нижче подано фрагменти з календаря.

У 1865 році він переїхав на підросійську Україну, де працював вчителем гімназії у Новгород-Сіверському, Києві, а згодом ‒ в Уфі, директором гімназій у Троїцьку (тепер Челябінська область), у П’ятигорську. Від 1889 року окружний інспектор Кавказького навчального округу. Від 1917 року професор Закавказького університету (Тбілісі), де читав курси історії грецької і візантійської літератури. Інтерес до історії, лінгвістики та етнографії кавказьких етносів спричинив до його переїзду на Кавказ.

З 1919 – професор Бакинського університету, в якому у 1922 році отримав ступінь доктора кавказького мовознавства (без захисту дисертації). За працю “Кабардинская грамматика со словарем” він отримав ступінь доктора філософії Лейпцизького університету. Є автором таких праць, виданих російською мовою: “Суфікси російської мови. Вплив кавказьких мов на їхнє утворення” (1902), “Замітки про особливості нальчицького говору” (1904), “Дещо про кумиків та про їхню мову”, підручників “Латинська мова”, “Латинська читанка”. Уклав “Латино-російський і російсько-латинський словник”, “Кабардинську азбуку”. Підготував і видав 25 томів (з 44) “Сборника материалов для описания местностей и племян Кавказа”. Помер Л. Г. Лопатинський 21 серпня 1922 року в Баку.

Батько Я. Лопатинського  Борис Львович був архітектором. Він був співавтором 4-ого тому “Париж” серії “Культурные центры Европы”, виданого у 1914 році в Москві. Після 1917 року він проживав у Москві, де вдруге одружився. Перед війною він був репресований, відбув 10 років в ГУЛАГу, помер в 50-их роках.

Дитинство і юність Я. Лопатинського пройшли в його діда і бабусі. У 1922 році він закінчив Бакинський економічний технікум, а у 1926 році – фізико-математичний факультет Азербайджанського університету. У 1926-1929 роках він науковий співробітник та асистент кафедри математичного аналізу Азербайджанського університету. Тут в цей час працював О. Кованько, за порадою якого Я. Лопатинський пізніше поїхав до Львова. У зв’язку з переходом викладання в університеті на азербайджанську мову Я. Лопатинський був переведений до Азербайджанського індустріального інституту. Тут він в 1929-1934 рр. – асистент, 1934 – доцент кафедри вищої математики.

У 1934 році отримав звання доцента і до 1946 року працював доцентом кафедри математичного аналізу Азербайджанського університету. Харківський університет у 1938 році надав йому ступінь кандидата фізико-математичних наук без захисту дисертації.

Наукові інтереси Я. Лопатинського стосуються спочатку  аналізу, потім переходять до диференціальних рівнянь – основної області його наукових досліджень. В роки війни він активно розробляє алгебраїчну теорію лінійних диференціальних операторів. У 1946 році в Московському університеті захистив докторську дисертацію “Линейные дифференциальные  операторы”. В цьому ж році разом з сім’єю переїхав до Львова. У Львівському університеті завідував кафедрами алгебри (1946-1948), алгебри і геометрії (1948-1953), диференціальних рівнянь (1953-1963). Одночасно працював старшим науковим співробітником Інституту математики АН УРСР. У 1947 році отримав звання професора.

У Львові Я. Лопатинський став активним учасником семінару Б. Гнєденка. Як згадує Борис Володимирович: “Керівником цього семінару був я, однак, дуже скоро виявилося, що фактичним співкерівником став Лопатинський”. Згодом семінар, який організував Я. Лопатинський, згуртував велике число наукової молоді і зрілих математиків і став центром математичного життя Львова. Я. Лопатинський читав в університеті лекції з алгебри, диференціальних рівнянь, функціонального аналізу і низку спеціальних курсів. Він першим читав курс “Аналіз ІІІ”. Деколи чи не половина слухачів на його лекціях були викладачі вузів Львова, що змушувало деканат змінювати аудиторії на більші. Його лекції відзначалися глибиною думок і простотою подання найбільш складних питань, а також новизною тематики.

Основні наукові роботи Я. Лопатинського належать до теорії диференціальних рівнянь у частинних похідних, а також застосувань алгебраїчних та топологічних методів в теорії диференціальних рівнянь. У львівський період отримав фундаментальні результати в теорії еліптичних систем рівнянь в частинних похідних і крайових задач для таких систем. Ці результати значною мірою визначили подальший розвиток цієї галузі математики і принесли йому світову славу («Умова Лопатинського»). У 1963-1966 рр. він працював у Московському Інституті нафтохімічної та газової промисловості.

У 1965 році Я. Лопатинський переїхав у Донецьк. З 1966 року – завідувач відділом рівнянь у частинних похідних Інституту прикладної математики і механіки АН УРСР (нині НАН України), завідувач кафедрою диференціальних рівнянь у Донецькому університеті. Опублікував низку робіт присвячених дослідженню загальних граничних задач для диференціальних рівнянь з допомогою топологічних методів, питанням розв’язності задачі Коші для операторних рівнянь в банахових просторах, застосуванням теорії Морса до варіаційних еліптичних рівнянь. Автор 60-ти наукових праць, зокрема, підручників та монографій “Основи лінійної алгебри” (1959), “Дифференциальные многообразия” (1971), “Введение в современную теорию дифференциальных уравнений в частных производных” (1980), “Обыкновенные дифференциальные уравнения” (1984), “Теория общих граничных задач. Избр. тр.” (1984).

Я. Лопатинський разом із своїми учнями створив в Україні наукові школи з диференціальних рівнянь у частинних похідних у Львові (В. Лянце, В. Скоробогатько), Донецьку (І. Скрипник), з алгебри у Львові (П. Казимірський), Ужгороді (С. Берман).

Від 1951 член-кореспондент, a від 1965 – дійсний член Академії Наук Української РСР, а в 1978 році удостоєний  Державної премії УРСР.

Я. Лопатинський в 1934 році одружився з Тетяною Григорівною Васьковою, фахівцем з англійської філології, кандидатом філологічних наук. У них було дві доньки Ксенія та Христина. У Львові сім’я проживала на вулиці Вересаєва 7/2 (нині Генерала Грицая).

Помер Я. Лопатинський в Донецьку 10 березня 1981 року.

Література:

  1. ДАЛО ф. 26 оп. 15. Каталоги студентів за 1862, 1864 рр.
  2. Енциклопедія Сучасної України.
  3. А. Марковський, Ярослав Лопатинський (Доповідь на науковій конференції до 100-річчя від дня народження Я. Лопатинського), Львів, 2006 р.
  4. Архів Львівського національного університету імені Івана Франка. Особова справа Я. Лопатинського.

lopatynskyya0

lopatynskyya0

lopatynskyya0

lopatynskyya0

lopatynskyya0

lopatynskyya0

Я. Г. Притула

Ярослав Григорович Притула
кандидат фізико-математичних наук
доцент кафедри математичного і функціонального аналізу

Залиште свій коментар

Post comment as a guest

0
«
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
»

Наші контакти


Ідея, веб-дизайн і т.д.:

Олег Романів
oromaniv at franko.lviv.ua