Log in

   

Пузина Юзеф (Jozef Puzyna)

Оцінюючи розвиток польської математики наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., Казимир Куратовський зазначив: “Безсумнівно, одним із заслужених і прогресивних представників генерації, про яку йде мова, був Юзеф Пузина, професор Львівського університету. Він був до певної міри провісником ідей, які розквітнули у працях наступної генерації польських математиків”.

Юзеф князь Пузина (Puzyna) народився 19 березня 1856 р. у с. Новому Мартинові Рогатинського повіту (нині Галицького р-ну Івано-Франківської обл.) у родині місцевого землевласника Володимира Пузини та Феліції з Руцьких. Історичні документи засвідчують, що рід Пузини походив від княжої династії Рюриковичів, а князівський титул його предки отримали, володіючи Козельським удільнимкнязівством.

Ю. Пузина закінчив спершу гімназію у Львові (1875). Відтак він навчався на філософському факультеті Львівського університету (1875–1880), за винятком 1877–1878 навчального року, коли проходив військову службу. Здобуваючи освіту в університеті, вивчав фізику, хімію, філософію та математику, передовсім відвідував лекції професора математики Лаврентія Жмурки. У 1882 р. Ю. Пузина склав іспити й отримав кваліфікацію вчителя фізики і математики в гімназіях та реальних школах. Згодом він здобув науковий ступінь доктора філософії (1883). У 1883–1884 навчальному році за кошти державної стипендії навчався у Берлінському університеті, в якому слухав лекції професорів Карла Теодора Вільгельма Вейєрштрасса, Леопольда Кронекера та Іммануеля Лазаруса Фукса, брав участь у семінарах К. Вейєрштрасса і Л. Кронекера, склав декілька колоквіумів. Повернувшись до Львова, пройшов процес габілітації: подав наукову працю, склав колоквіум та прочитав публічну лекція на обрану тему (1885). Відтак Ю. Пузина працював приват-доцентом (1885–1889), надзвичайним професором (з 1899), звичайним професором (з 1892), керівником кафедри математики Львівського університету. Він також обіймав посади декана філософського факультету (1894–1895) та ректора (1904–1905) Львівського університету.

Ю. Пузина був обраний членом-кореспондентом Академії наук і мистецтв у Кракові (1900), керівником Львівського математичного товариства (1917). Учений був однокурсником Івана Франка, а в рік його габілітації – деканом філософського факультету.

Науковий доробок Ю. Пузини становить 22 праці. Наукові зацікавлення вченого сформувались під впливом К. Вейєрштрассата Л. Кронекера. Особливо плідним на нові звершення на ниві математики був для нього період до 1900 р. Зокрема, у своєму першому досліджені, докторській праці, автор з’ясував залежність значень подвійного інтеграла від порядку інтегрування. Згодом це саме питання він досліджував і для n-кратних інтегралів. Низку праць Ю. Пузина присвятив теорії алгебричних кривих та функцій, а також застосуванню узагальненого інтерполяційного виразу Лагранжа до проективної теорії алгебричних кривих.

Улюбленою темою наукових студій Ю. Пузини була теорія аналітичних функцій. Він досліджував середні арифметичні значення, які приймають степеневий ряд у вершинах многокутника й отримують зв’язок цих середніх з лишками Коші; розглядав питання поведінки степеневих рядів на колі збіжності; цікавився твердженнями Вейєрштрасса і Міттаг-Лефлера про розклад аналітичних функцій на прості елементи.

Наприкінці життя професора Ю. Пузину цікавила теорія інтегральних рівнянь. Зокрема, в 1907 р. на V з’їзді лікарів і природознавців у Львові вчений виголосив доповідь “Про зв’язок між групами Лі та інтегральними рівняннями”. Цієї ж тематики стосується стаття “Zarys teorji równań calkowych” (Wektor. 1913. T. 2. Zesz. 8, 9), в основу якої покладено лекції, які виголосив Ю. Пузина на курсах підвищення кваліфікації вчителів середніх шкіл Львова.

Найбільшим досягненням вченого була двотомна праця “Teorija funkcyj analitycznych”, в якій автор зібрав найважливіші дослідження Вейєрштрасса, Коші, Рімана та інших відомих математиків, які стосуються теорії аналітичних функцій. Масштабні вступні розділи містять теорію множин з елементами топології, комплексні числа, ряди, теорію підстановок, теорію груп й інваріантів. У зазначеній монографії теорія множин уперше була висвітлена на польській мові. У цій праці Ю. Пузина вперше у польській науці вжив деякі польські математичні терміни та поняття.

Відомі математики Станіслав Сакс і Антоній Зігмунд так зазначили про наукову цінність монографії Ю. Пузини: “Ця праця є справжньою енциклопедією аналізу, крім власне теорії аналітичних функцій, яка викладена частково у прекрасному стилі Вейєрштрасса; вона містить відомості з галузі теорії множин і топології, теорії груп, алгебри, диференціальних рівнянь, гармонічних функцій. Якби вона була надрукована на більш розповсюдженій мові, то дочекалась би подальших, більш досконалих видань, оскільки має всі дані, щоб стати класичним підручником”.

Очолюючи протягом багатьох років кафедру математики, Ю. Пузина значну увагу приділяв добору і підготовці лекційних курсів. Учений прочитав понад тридцять різних основних і спеціальних курсів, які належали до різних розділів математики. Серед них були, зокрема, топологічні студії, конформні відображення, нова (проективна) геометрія, диференціальні рівняння Лі та ін. Тексти всіх лекційних курсів зберігались у бібліотеці математичного семінару.

Професор Ю. Пузина не лише ввів у навчальний процес нові математичні курси, а й ініціював нові форми навчання та залучав студентів до наукових досліджень. У 1889 р. учений почав практичні заняття з математичних курсів, а в 1893 р. організував два математичні семінари – вищий і нижчий. Учасники цих семінарів згодом стали відомими вченими, серед них Володимир Левицький, Станіслав Рузевич, Отто Нікодим, Антоні Ломніцький та ін. Наприклад, свою першу наукову працю “Про симетричні вираження вартостей функції mod-m” В. Левицький виконав під керівництвом Ю. Пузини і подав як частину докторського проекту. Згодом автор опублікував зазначене дослідження у журналі “Praca matematyczno fizyczna” та у “Записках Наукового товариства імені Шевченка” (Львів, 1894. Т. IV). Наголосимо, що це була перша в історії фахова стаття з математики, яку надрукували українською мовою.

Багато зусиль доклав Ю. Пузина для відкриття у Львівському університеті другої кафедри математики. У 1900–1906 роках її обіймав надзвичайний професор Ян Раєвський. На запрошення Ю. Пузини до Львова приїхав математик Вацлав Серпінський, який спершу працював приват-доцентом (1908–1910), а відтак – надзвичайним професором (1910–1918).

Перебуваючи в 1917 р. у Кракові, Ю. Пузина запропонував Гюго Штайнгаузу, якого знав ще студентом з 1906 р., зробити габілітацію своєї праці у Львівському університеті. На габілітаційну лекцію Г. Штайнгауза прибув тоді також Стефан Банах. Вважаємо, що це запрошення визначило долю не лише самого Г. Штайнгауза як майбутнього вченого, а й, можливо, всієї львівської математики 20–30-х років ХХ ст.

Професор Ю. Пузина був добрим лектором. Він охоче спілкувався з молоддю, керував науковою роботою студентів, пропонував їм теми наукових досліджень тощо.

Ю. Пузина цікавився історією та філософією. Проте найбільше його захоплювала музика, зокрема Вагнера, багато творів якого виконував на фортепіано по пам’яті. Крім того, інколи вчений шкодував, що занадто пізно відкрив для себе “джерело розумової розкоші”.

Професор Ю. Пузина зразково вів господарство у своєму маєтку в с. Станкові (нині Стрийського р-ну Львівської обл.). Добра пам’ять про нього зберігається тут і досі, позаяк на честь скасування панщини зусиллями вченого у центрі села була встановлена фігура Божої Матері з немовлям (нині вона стоїть на місцевому цвинтарів). У 1915 р. Ю. Пузина пожертвував громаді Станкова велику суму грошей на відбудову сільської церкви, яка була пошкоджена під час Першої світової війни, а також подарував цій церкві ікону Пречистої Діви Марії. У радянський період ікону забрали в музей “Олеський замок”, а церкву закрили. Наприкінці 80-х років XX ст. церкву в с. Станкові знову відкрили, а ікону Пречистої Діви Марії на вимогу селян повернули церковній громаді.

Одружився Ю. Пузина 20 липня 1888 р. у Кракові з Яніною Хоєцькою (1860–1940), з якою нажив п’ятеро дітей – Стефана, Софію, Анну, Яніну та Марію.

Помер професор Юзеф князь Пузина 30 березня 1919 р. і був спершу похований у с. Станкові біля церкви. Відтак родина побудувала на міському цвинтарі Стрия (нині районний центр Львівської обл.) могильний склеп, де його перепоховали.

Заповітом Ю. Пузина передав свою цінну бібліотеку (три шафи книжок) математичному семінару філософського факультету. Частина цих книжок і досі зберігається у бібліотеці сучасного механіко-математичного факультету Львівського університету.

Література:

ДАЛО, ф. 26, оп. 5, спр. 1568; Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej, Warszawa, 1891;
Finkel, Starzyński; Lomnicki A., Ruziewicz S. Józef Puzyna (1856–1919) // Wiadomości matematyczne. 1921. T. 25;
Saks S., Zygmund A. Funkcje analityczne. Warszawa; Lwów; Wilno, 1938;
Kuratowski K. Pół wieku matematyki polskiej 1920–1970. Warszawa, 1973;
Войтович Л. В. Удільні князівства Рюриковичів і Гединіковичів у ХІІ–XVI ст. Історико-генеологічні дослідження. Львів, 1996;
Steihaus H. Wspomńieńia i zapiski. Wroсlaw, 2002;
Дашко Г. Історія одного села: село Станків. Львів, 2005;
Prytula J., Jόsef Puzyna – prekursor lwowskiej szkoły matematycznej, Studia Matematyczne Uniwersytetu Humanistyczno-Przyrodniczego Jana Kochanowskiego, 2009, t. 11, Historia matematyki, pod. red. M. Przeniosło.

 

Курси, які прочитав Юзеф Пузина у Львівському університеті

         Після отримання ступеня доктора філософії Ю. Пузина у 1883/84 навчальному році поїхав на дальші студії до Берліна. Тут він брав участь у семінарах Вейєштрасса та Кронекера і слухав лекції Фукса, Кнобланха, Нетто та інших. Деякі конспекти з цих лекцій і сьогодні зберігаються у  бібліотеці механіко-математичного факультету. Частину ідей, почерпнутих у Берліні, Ю. Пузина переніс до Львова як в науковому так і в навчальному аспектах. Зокрема, він запровадив в університеті практичні вправи до лекційних курсів та навчальні та наукові семінари.

         В поданні про допуск до габілітації Ю. Пузина подав перелік курсів, які він як доцент планує прочитати в університеті:

  • Нові методи в аналітичній геометрії;
  • Синтетична геометрія;
  • Застосування інфінітезімального числення до геометрії.

Почавши викладати як приват-доцент у 1885 році, а згодом як надзвичайний і звичайний професор з 1889 і 1891 року відповідно Ю. Пузина прочитав такі курси:

  • Синтетична геометрія (геометрія положення) (1885/86, 1888/89);
  • Теорія аналітичних функцій (1886, 1887/88);
  • Деякі твердження з теорії функцій (1887);
  • Теорія абелевих функцій (1888/89, 1891/92, 1912/13);
  • Інтегрування диференціальних рівнянь (1889, 1896, 1900, 1904, 1906, 1906/07, 1910/11, 1913/14, 1915/16);
  • Аналітична геометрія (1880/90, 1892, 1906/07, 1910/11, 1913/14, 1915/16);
  • Про означений інтеграл (1890);
  • Теорія еліптичних функцій (1891, 1897, 1898, 1908);
  • Теорія чисел (1891,1895/96);
  • Теорія підстановок (1892);
  • Вищий аналіз (1892/93, 1905/06, 1915/16);
  • Варіаційне числення (1893);
  • Диференціальне числення та застосування (1893/94);
  • Вибрані розділи теорії функцій (1893);
  • Автоморфні функції (1894, 1898, 1912/13);
  • Вища алгебра (1894/95, 1897, 1916);
  • Застосування еліптичних функцій (1895, 1905);
  • Диференціальне та інтегральне числення (1895/96, 1899/1900, 1901/02);
  • Диференціальні рівняння в частинних похідних (1897, 1901, 1907, 1917/18);
  • Теорія двійкових форм (1896);
  • Визначники та їх застосування (1898);
  • Топологічні студії (1899);
  • Інтеграли Абеля (1899);
  • Про гіпергеометричні ряди (1899);
  • Нова геометрія (1900, 1904/05);
  • Лінійні диференціальні рівняння (1900, 1907/08, 1917);
  • Диференціальна геометрія (1902, 1917/18);
  • Теорія алгебраїчних функцій (1906);
  • Функції многогранників, медулярні та еліптичні функції (1908/09);
  • Теорія інваріантів (1909);
  • Конформні відображення (1909/10);
  • Звичайні диференціальні рівняння (1909/10, 1916);
  • Інтегральні рівняння (1911/12);
  • Нескінченні послідовності та розвинення (1917);
  • Неевклідова геометрія (1918);
  • З історії математики;
  • Диференціальні рівняння Лі.

Тексти всіх лекцій у свій час зберігались у бібліотеці математичного семінару.

Література:

Program wykładów (1885-1919).

Я. Г. Притула

Ярослав Григорович Притула
кандидат фізико-математичних наук
доцент кафедри математичного і функціонального аналізу

  • Коментарі не знайдено

Залиште свій коментар

Post comment as a guest

0
«
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
»

Наші контакти


Ідея, веб-дизайн і т.д.:

Олег Романів
oromaniv at franko.lviv.ua