Log in

Лодій Петро

Петро Лодій (Lody, Lodij, Lodj, Loder, Lodiy, Лодинов) – український філософ, логік, правник.

         П. Лодій народився 4 травня 1764 року в с. Збой Земплинського комітату (нині Гуменецький округ Словаччини). Батько був греко-католицьким священиком Мункачської (Мукачівської) єпархії. Початкову освіту здобув у Мункаче. Навчався у гімназії м. Великий Варадин (Nagyvarad), тепер Орада (Oradea), Румунія та в Ужгородській духовній семінарії.

         У 1782 році вступив до греко-католицької (генеральної) семінарії при Львівському університеті, випускники якої отримували вищу освіту на філософському факультеті. Навчаючись в семінарії, під керівництвом викладачів перекладав тодішньою книжною українською мовою праці та шкільні підручники. Під час відвідин семінарії у 1787 році цісарем   Йосифом ІІ, ректор відзначив його серед найкращих випускників.

         У 1787 році П. Лодій успішно пройшов конкурс і став професором логіки, метафізики та моральної філософії, викладав також математику та нумізматику в Українському інституті (Studium Ruthenum) у Львівському університеті. Цей інститут був відкритий у 1787 році для тих студентів, що не володіли латинською мовою, якою велось навчання на філософському факультеті. Лекції тут читались частково “руською мовою”.

         Чисту та прикладну математику П. Лодій викладав користуючись підручником Кестнера (1719-1800), професора Геттінгенського університету, який написав серію підручників, що визначали рівень викладання математики в університетах.

         Для викладання філософії П. Лодій переклав з латинської мови підручник Крістіана Баумайстера “Elementa Philosophie”  (Наставленія Любомудрія Нравоучительного, Львів, 1790), що було важливим для розвитку української термінології у філософії. У Львові він намагався також отримати кафедру класичної літератури (у 1791 р.) і кафедру історії природи (у 1792 р.).

         У 1801 році Львівський університет надав П. Лодію ступінь доктора філософії. А 12 грудня 1801 року він отримав номінацію на кафедру метафізики, логіки і етики Ягелонського університету, де працював до 1803 року. Викладав там також чисту та прикладну математику.

         У 1803 році П. Лодій був запрошений до заснованого тоді Петербурзького педагогічного інституту, де читав курси логіки, метафізики та моральної філософії. З 1819 року (після перетворення інституту в університет) він — професор філософсько-природничого факультету і був переведений на кафедру права, де читав курс загальних прав. У 1819-20 роках був деканом факультету, в 1820-1827 роках також доктором комерційного училища.

         Наукові інтереси П. Лодія торкались філософії, логіки та правознавства. Його науково-педагогічна діяльність сприяла появі в Росії власних докторів та професорів філософії. Основні наукові праці П. Лодія: “Логические наставления, руководящие к Познанню и различению истинного от ложного” (СПБ, 1815), “Теория общин прав, содержащая в себе философское учение о естественном всеобщем государственном праве” (СПБ, 1828). Після нього залишились в рукописах “Естественное право народов”, “Полный курс философии”.

         Помер П. Лодій 10 червня 1829 року в Петербурзі і похований на Смоленському цвинтарі.

 

Література:

Finkel, Starzyński; Encyclopedia of Ukraine (Toronto-Buffalo-London); Encyclopedia Slovenska (Bratislava, 1979).

Я. Г. Притула

Ярослав Григорович Притула
кандидат фізико-математичних наук
доцент кафедри математичного і функціонального аналізу

  • Коментарі не знайдено

Залиште свій коментар

Post comment as a guest

0
«
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
»

Наші контакти


Ідея, веб-дизайн і т.д.:

Олег Романів
oromaniv at franko.lviv.ua