Log in

   

Львівська математична школа

Львівська математична школа Львівська математична школа

За такою назвою в історію світової математики ввійшла група математиків-науковців, які проживали у Львові у 1920-1930 роках ХХ століття, працюючи у вищих навчальних закладах і гімназіях міста. Представники школи зробили значний внесок у розвиток математики й визнані у світі. Безперечними лідерами школи були С. Банах та Г. Штайнгауз. До Львівської математичної школи належали професори Львівського університету: Є. Жилінський, С. Рузевич, професори Львівської Політехніки: К. Куратовський, А. Ломніцький, В. Стожек, доценти: Г. Ауербах, С. Качмаж, С. Мазур, В. Нікліборц, В. Орліч, Ю. П. Шаудер, випускники університету та політехніки: М. Айдельгайт, З. В. Бірнбаум, М. Кац, М. Зарицький, С. Улям, Ю. Шрайєр, Л. Штернбах. Дотичними до математичного середовища Львова були К. Бартель (професор нарисної геометрії, автор книг з нарисної геометрії і малярської перспективи), Л. Хвістек (професор логіки, філософ, художник, теоретик мистецтва, есеїст, автор книг з логіки і методології точних наук) разом зі своїми учнями В. Гетпером, Я. Герцбергом та О. Пепісом, Я. Чекановський (антрополог і етнолог, автор статистичних методів в антропології).

У 1939-1941 роках з окупованих німцями теренів Польщі до Львова переїхали С. Сакс, Е. Шпільрайн (Марчевський), Б. Кнастер, М. Якоб, М. Войдиславський.

Основні досягнення Львівської математичної школи: створення основ функціонального аналізу і розвиток його окремих розділів (С. Банах, Г. Штайнгауз, Ю. П. Шаудер, С. Мазур, В. Орліч); розв'язання фундаментальних проблем теорії міри (С. Банах, К. Куратовський, С. Улям); введення в функціональний аналіз топологічних методів і застосування їх до проблем диференціальних рівнянь у частинних похідних (Ю. П. Шаудер); трактування ймовірності як міри, введення поняття незалежних функцій (А. Ломніцький, Г. Штайнгауз, М. Кац); піонерські роботи з теорії ігор (Г. Штайнгауз), з топологічної алгебри (Ю. Шрайєр, С. Улям) та інші.

Характерна риса Львівської математичної школи – вільне користування в доведеннях теорем існування неконструктивними методами, які опирались на аксіому Цермело, категорії Бера і міру Лебега.

Заслуги школи: заснування у 1929 році спеціалізованого журналу "Studia Mathematica", видання двох монографій, які надовго визначили розвиток досліджень у нових напрямах математики у всьому світі: "Théorie des opérations linéaires" (1932) С. Банаха; "Theorie der Ortogonalreihen" (1935) С. Качмажа й Г. Штайнгауза, написання великої кількості підручників для студентів та учнів.

На успіхи школи вплинуло те, що широке коло математиків було зацікавлене в зосередженні на нових, щойно започаткованих напрямах у математиці, створено атмосферу колективної праці вчителів та учнів. Цей творчий ентузіазм міг розвиватися завдяки специфічній атмосфері наукових дискусій, що відбувалися на семінарах, а також у своєрідному клубі Львівських математиків, яким стала "Шотландська кав'ярня". У цій кав'ярні було створено книгу математичних проблем – "Шотландську книгу", в якій львівські математики та гості Львова записували нові математичні проблеми.

Математика та механіка у Львівському університеті
Історія математики у Львові бере свій початок з шкіл, які були тут ще до колегіуму єзуїтів та університету. З ХV століття у Львові діяла кафедральна школа, яка була організована за зразком західноєвропейських шкіл середнього рівня...
детальніше...

Важливе значення мали наукові контакти львівських математиків з варшавською школою, участь у міжнародних конференціях, відвідування відомих математичних центрів у Німеччині, Франції, приїзд до Львова видатних математиків світу: Джона фон Неймана, Анрі Лебега, Ернеста Цермело та інших.

Друга світова війна змінила долю львівської математики. У 1939-1944 роках загинули М. Айдельгайт, Г. Ауербах, К. Бартель, В. Гетпер, Я. Герцберг, В. Стожек, С. Рузевич, С. Качмаж, А. Ломніцький, М. Войдиславський, М. Якоб, С. Сакс, Л. Хвістек, Ю. Шрайєр, Л. Штернбах. Виїхали до США М. Кац (1938 р.), З. В. Бірнбаум (1937 р.), С. Улям (1935 р.). Після війни С. Банах і М. Зарицький далі працювали у Львові, Г. Штайнгауз – у Вроцлаві, С. Мазур та Є. Жилінський до 1946 у Львові, потім перший у Лодзі та Варшаві, другий – у Лодзі, В. Орліч з 1945 року у Познані, В. Нікліборц – у Варшаві, К. Куратовський з 1934 року у Варшаві, Е. Марчевський і Б. Кнастер – у Вроцлаві.

У Львові залишився працювати тільки М. Зарицький, який у 1939-1941 і 1944 роках був заступником декана фізико-математичного факультету, а у 1944-1947 роках – деканом. У Львівському університеті почали працювати О. Кованько, Б. Гнеденко, І. Соколов, Г. Буймола (з 1945 року), Я. Лопатинський (з 1946 року), Л. Волковиський (з 1948 року). Вони заклали основи післявоєнної математичної школи у Львові.

 

Література:
R. Duda, Lwowska Szkoła Matematyczna, Wrocław, 2007; B. Orlicz Lwowska Szkoła Matematyczna w okresie międzywojennym, Wiadom. Mat. 23, str. 222-231.

 

Я. Г. Притула

Ярослав Григорович Притула
кандидат фізико-математичних наук
доцент кафедри математичного і функціонального аналізу

  • Коментарі не знайдено

Залиште свій коментар

Post comment as a guest

0
«
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
»

Наші контакти


Ідея, веб-дизайн і т.д.:

Олег Романів
oromaniv at franko.lviv.ua