Інвестуйте у спогади. Це єдина валюта, котра ніколи не знецінюється
Все почалося одного зимового вечора, коли я з чашечкою гарячого какао шукала щось, аби потішити душу. Надибала "Листи до Джульєтти", подивилася і... закохалася… В Італію, в Тоскану, у Верону. Ще днів зо два мені снилися сни-п'янкі, кольорові, щасливі, про ті пейзажі, виноградники, поля, гори, і, звісно, про вулички затишної Верони... Відтоді я мріяла поїхати в Італію і написати листа Джульєтті. Мрії існують для того, щоб здійснюватися. Не пройшло і пів року, як я у Вероні. Найромантичніше місто світу? Париж, Венеція, Відень? Нічого подібного! Верона. Тепер я це точно знаю :-) Там романтика на кожному кроці-у вуличках, в старих будівлях, в повітрі, у фонтанах, навіть в морозиві. Там неможливо не кохати, бо у Вероні кохати-як дихати, добре просто бути поруч... Словами не описати і фотографіями не проілюструвати всю романтику і красу міста та Італії в цілому, але я спробую. Одразу попереджую: це не буде путівник типу «Піти туди, побачити се, коштує стільки то…» Це будуть палкі, кольорові спогади, котрими хочеться поділитися щоб і вам, друзі, закортіло туди поїхати
Верона місто надзвичайно старе, першу згадку про яке знаходимо приблизно 550 р. до н.е. Тому в архітектурі тісно переплетені різні епохи, що ще більше надає йому шарму. Прикро лише те, що під час 2 світової місто було добряче розбомблене, тому його довелося відновлювати.
Не знаю, чи був Шекспір у Вероні, але в його творчості знаходимо аж три твори про містечко: «Romeo and Juliet», «The Two Gentlemen of Verona», і «The Taming of the Shrew». Тому перше, що приваблює туристів у Вероні, це звичайно Будинок Джульєти. Чи справжній то будинок і чи були взагалі у Вероні Ромео та Джульєтта ніхто достеменно не знає. Історія обросла легендами. Ну але кому ж не хочеться вірити в добре, світле і чисте? Знайти Дім неважко. Ми просто йшли по вказівниках і періодично запитували перехожих «Casa di Giulietta?». Люди в Італії добродушні, і привітні, тому проблем не виникло. Ось він, славнозвісний дворик Джульєтти. Людей тут завжди багато. Шум, гам, черги. Їх тут дві: одна з Джульєтт, які хочуть вийти на балкон і сфотографуватись, а друга з Ромео, які хочуть безкоштовно помацати за цицьку бронзову статую Джульєти. Кажуть це приносить удачу. Ми перевірили. Бажання збулися майже у всіх. Коротше, романтику тут можна втратити, тому варто запастися терпінням. Вражають ворота, завішані замочками. Щоправда їх щотижня знімають. Записки в стіну запихати вже не можна, охорона за цим добряче наглядає. Для листів є спеціальна скринька і величезна стіна, котра вже цілком розписана. Видовище незабутнє
Окрім будинку Джульєтти, у Вероні є ще Будинок Ромео та могила Джульєтти, але навколо них ажжіотаж значно менший. Їх ми не бачили, бо 5 годин то надто мало навіть для невеличкого але дуже історичного міста.
Ще однією візитівкою Верони по праву можна вважати і амфітеатр Арена ді Верона (Arena di Verona). Він є третім за розміром амфітеатром серед аналогічних римських будівель. Амфітеатр відомий, як пам’ятник давньоримської архітектури, побудований з рожевого мармуру, може вмістити до 30 тисяч осіб і є місцем проведення щорічних оперних фестивалів.
Одразу за Ареною є Площа Бра (Piazza Bra), найбільша площа Верони. Теплі кольорові будиночки, кафешки, фонтани, все таке типово італійське. Тут хотілося просто сидіти і спостерігати за життям міста. З морозивом. І нехай весь світ почекає…
Найвідоміша вулиця Верони це вулиця Джузеппе Манчіні (Via Mazzini). Пропустити її неможливо, вона починається прямо на центральній площі і тягнеться до ще однієї площі – Площі Ербе (Piazza delle Erbe). Площу оточують будівлі різних епох: Домус Меркаторум, Башта дель Гарделла, Палаццо Маффеї, Будинок Маццанті, Башта Ламберті. А по центру ринок. Такий собі типовий базар по-італійськи. Сувеніри, макарони, овочі-фрукти, одяг. Все докупи, але виглядає дуже природно і органічно. Шопінг у Вероні виглядає саме так
Вулички… Будь-який більш-менш зрілий турист знає, що іноді місто максимально пізнається не в музеях, історичних пам’ятках чи храмах, а саме у вузеньких вуличках, де вирує саме життя. У чистому вигляді. Вулички Верони це окрема історія. Тут гуляти можна годинами. Просто бродити і роздивлятися людей, архітектуру, магазини. Навіть просто дихати повітрям.
Загалом, як на мене, Верона і подібні їй міста є візитівкою Італії. Не старовинний Рим, не величний Мілан і навіть не пафосна Венеція. А такі маленькі, затишні, сонячні і приємні містечка, де забуваєш про проблеми, де час і круговерть життя ніби зупиняються. і мають значення лише ви, кава, морозиво, і картинки навколо. Оце і є відпочинком і перезавантаженням від проблем
Дякую що дочитали до кінця
P. S. Листа Джульєтті я таки написала. Щоправда там було лише два імені, плюсик, дорівнює і сердечко. Але Джульєтта розумничка, вона зрозуміє