Неділя, 16 березня 2014 Автор Опубліковано в Cтатті & Публікації

Зауваги до "Дорожньої карти розвитку української освіти": дисертації

(2 голосів)
Перегляди: 42357 разів
дисертації дисертації

З тексту "Карти": "Зниження вимог щодо кількості статей, які має написати аспірант (докторант) для захисту дисертації, де бюрократизація процесу захисту усіх наукових робіт, мінімізування формальних вимог при захисті та публікації робіт."

Дж. Літтлвуд свого часу писав, що докторська дисертація може складатися з 2 рядків. Як переконливий приклад, він навів одну з теорем Пікара. Коли я вперше почув про встановлення параметрів для обсягу кандидатських дисертацій (100-150 стор.), то не міг повірити, що таке можливо. Прості підрахунки показують, що канд. дисертація з математики, основана на трьох публікаціях середнім обсягом 10-15 стор. у  нормальних журналах, цілком вписується у 50-60 стор. Так воно і є у світі.

Тепер стосовно числа публікацій. Для канд. дисертацій раніше це було 3, а зараз - 5, з яких принаймні одна - у виданні з наукометричних баз даних. Беручи до уваги період очікування у наукових виданнях, бачимо, що аби захистити дисертацію вчасно, аспірант мав би одержати усі свої наукові результати уже на другому році аспірантури, а третій рік займатися виключно оформленням дисертації та збиранням необхідних документів для захисту (їх обсяг приблизно сумірний з обсягом самої дисертації). Перехід від 3 до 5 публікацій без зміни тривалості навчання у аспірантурі взагалі нічим не мотивований. На якість дисертації у наших умовах це теж не впливає так само, як і не впливає на якість пісні число куплетів у ній.

Звичайно, для захисту дисертації на Заході теж потрібні публікації. Та вистачає однієї-двох і то при цьому не доводиться чекати виходу статті - досить, щоби рукопис був надісланий у редакцію журналу. Все одно, на захисті комісія розглядає для оцінки текст дисертації, а опублікування у рейтинговому журналі - це, так би мовити, аргумент з розряду ex ungue leonem. 

Взагалі, все нові й нові "новації", що ускладнюють захист дисертацій, мотивовані одним - збити вал кандидатів і докторів. Особливі проблеми тут у сфері гуманітарних наук, де дещо складніше, ніж у науках природничо-математичних, провести межу між науковим знанням та його імітацією. 

Серед усіх різновидів бюрократії, наукова бюрократія - одна з найжорстокіших. Вона відлякує від науки молодих талановитих людей сильніше, ніж їх відлякує відсутність належного фінансування вчених. Над дебюрократизацією науки (та і освіти також) повинна працювати вся академічна спільнота. Яскравий приклад ігнорування будь-яких норм наукової бюрократії продемонстрував Григорій Перельман - своє доведення гіпотези Пуанкаре він навіть не став публікувати у науковому журналі, а просто виклав його у інтернеті. Від того він, звичайно, нічого не втратив.   

На завершення розповім одну історію, що якимось чином теж стосується теми університетської бюрократії. Коли я поїхав на стажування і став викладати в Університеті Флориди, там потрібно було оформити якісь папери і секретарка (тобто офіс-менеджер) Сенді запитала мене, чи я маю науковий ступінь. 

Ясна річ, маю. Я вже приготувався до того, що доведеться шукати нотаріуса і завіряти копії дипломів, але Сенді запитала:

- А хто з математиків може це підтвердити?

Я назвав 2-3 прізвища своїх добрих знайомих. Сенді написала комусь з них мейл і незабаром одержала підтвердження. Справу було вирішено без зайвої тяганини.

Але це ще не все. Історія була би неповною, якщо я не згадав би про свій наступний приїзд у цей же університет через декілька років. Та сама Сенді (декани змінюються, а секретарки ні) привіталася зі мною і задала те ж саме запитання про науковий ступінь. 

- Майкле, хто з математиків може підтвердити, що у тебе є ступінь?
- Сенді, ну не зник же він у мене з того часу...
- Та я знаю, але все ж краще когось запитати, такий порядок.

Я знову назвав 2-3 прізвища. Можливо навіть і ті ж самі...

 

М.М. Зарічний

доктор фізико-математичних наук, професор кафедри алгебри, топології та основ математики, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка

Коментарі  
0 # Гість 30.12.2014, 00:47
Ви пишете "Серед усіх різновидів бюрократії, наукова бюрократія - одна з найжорстокіших. Вона відлякує від науки молодих талановитих людей сильніше, ніж їх відлякує відсутність належного фінансування вчених." А я добавлю наступне:
"Місця молодих талановитих людей досить часто займають посередні люди, які йдуть в науки заради кар"єри. На даний час талановитих аспірантів стає що раз менше. Рівень викладання на мех.маті стає що раз нижчим :D). Хіба мало було казусів на захистах дисертацій в 377 ауд. Думаю вдосталь. Вимоги мають бути як до результатів так і до публікацій. Але вимоги в Україні до кожного дисертанта різні. Перефразовуючи висловлення В.Маяковського скажу, що "к одним - улыбка у рта, а к другим отношение плевое". Отже, надії на покращення немає і на найближчий час не передбачається.
Відповісти
Додати коментар

Захисний код
Оновити

Наші контакти

Ідея, дизайн, верстка і т.д.:
Олег Романів