До публікації цієї замітки мене спонукали дві статті нашого декана – професора Михайла Михайловича Зарічного про індекси цитування наукових публікацій «Про індекс Гірша» від 11 грудня 2009 року і «Про Google Scolar» від 10 вересня 2010 року. Такі індекси набули певної популярності останнім часом.
По-перше, уточню деякі показники, згадані в цих статтях. Мова йде насамперед про монографію «Распределение значений мероморфных функцій», написану 1970 року засновником Львівської математичної школи з комплексного аналізу Анатолієм Асіровичем Гольдбергом у співавторстві з відомим харківським математиком Йосипом Володимировичем Островським (мені пощастило бути одним із понад 60-ти наукових нащадків А. А. Гольдберга).
Так от, запит за AA Gol’dberg у Google Академії відразу дає нам 10 публікацій, що цитуються принаймні 12 разів. Навіть якщо відкинути самоцитування, виходить оцінка знизу на індекс Гірша 10, хоча в статті Михайла Михайловича «Про індекс Гірша» від 11 грудня 2009 року навпроти прізвища Гольдберг вказано число 6.
Спробуємо тепер знайти кількість цитувань згаданої монографії. Попередній запит дає нам 28 цитувань, проте якщо зробити запит за АА Goldberg, отримуємо ще 291 цитування. Якщо до цього додати 71 цитування перекладу цієї монографії, виданого Американським математичним товариством у 2008 року, то одержимо 390 цитувань! Це майже втричі більше за 132 цитування, наведене у статті М.М.Зарічного «Про Google scolar».
Тепер я хотів би висловити свою думку про індекси цитування взагалі. За даними статті Михайла Михайловича мені «пощастило» потрапити до шістки лідерів за цитуваннями статей у Google Академії з почесним 6-м місцем статті опублікованої у Proc. London Math. Soc. у співавторстві з G. Gundersen’ом і J. Heittokangas’ом. За законом жанру це мала бути «суперстаття». Проте, не применшуючи внеску моїх співавторів, хочу зазначити таке. Якщо прийняти до уваги такі параметри, як новизна ідей, складність доведень та час витрачений на отримання результату, то, за моєю суб’єктивною оцінкою, ця стаття не потрапляє навіть до п’ятірки моїх найкращих статей. У чому ж справа? Які чинники впливають на високий рейтинг?
Я знаю кілька.
1. Група математиків займається дослідженнями у певному напрямку або вони є представниками певної школи. Вони починають активно цитувати певну статтю чи монографію, і через певний проміжок часу отримуємо високий індекс цитувань, навіть якщо виключити самоцитування. У випадку моєї статті таку роль зіграла група фінських математиків (за що їм велика вдячність).
2. Стаття опублікована в авторитетному журналі. Тут є принаймні два чинники. По-перше, такі журнали більше читають. По-друге, науковці часто намагаються цитувати авторитетні журнали, бо вважається, що це підвищує шанси прийняття до друку статті в цьому журналі.
3. Стаття написана на тему, яка зараз популярна. У випадку нашої статті мова йде про дослідження комплексних диференціальних рівнянь в одиничному крузі, які активно вивчаються упродовж останнього десятиліття.
З іншого боку, добра стаття може мати низький індекс цитування. Наприклад, якщо не виконані згадані 3 умови, а стаття ще й опублікована українською чи навіть російською. Бо ні для кого не є таємницею, що велика частина здобутків радянської математичної школи на Заході невідома. А часом вони роблять вигляд, що невідома.
Звідки ж взялися ці показники і навіщо вони потрібні?
Відомо, що кількість математичних журналів за останні десять років зросла в кілька разів. В минулому столітті електронних журналів майже не було, тепер їх чимало. Для того, щоб виділитися серед величезної кількості інших, журналам потрібні показники. Вони також потрібні організаціям, які розпоряджаються коштами на підтримку науки (на Заході показники публікацій впливають на зарплату) і які не мають кваліфікації для того, щоб оцінити рівень проведених досліджень. Зазначу, що це взагалі важке завдання. Як наприклад, ректору-філологу оцінити результати математика?
Гадаю, що певну роль відіграла також така людська риса як марнославство. У першій десятці математичних журналів згідно з Impact Factor за 1981-2006 рр. Маємо
(http://sciencewatch.com/dr/sci/08/jan20-08_22/)
- Annals of Math;
- Comm. Pure Appl. Math.;
- Acta Mathematica;
- Inventiones;
- J. Different. Geometry;
- Bull. Amer. Math. Soc.;
- Ann. Sci. Ecole Norm.;
- J. Amer. Math. Soc.;
- SIAM J. Algebr. Discr.;
- Duke Mathematical J.
8 американських журналів! Вгадайте, де винайшли імпакт-фактор!
З наведеного вище, я роблю висновок, що всі ці показники, які базуються на індексах цитування в жодному разі не можна сприймати як об’єктивну оцінку публікації, хоча зрозуміло, що погані статті або журнали навряд чи матимуть високі показники.