Колючий погляд, жест і навіть змах крила
із серця мовчки нутрощі виймають,
а ти стоїш і на лиці застигла самота
не розумієш, як людина іншу розриває.
Вона не думає про світ, навіщо ще й за когось перейматись,
а ти собі постій, ти ж любиш слізьми інших обливатись.
Цей світ жорсткий, а твій зелений – це лиш колір світлофора,
тому ти собі постій, навіщо йти туди, де він іще червоний?...