Log in

Вулиця Староєврейська

Вулиця Староєврейська Вулиця Староєврейська

Поговоримо сьогодні про одну з найдовших вулиць старого Львова (400 м від пл. Міцкевича до вул. Арсенальської), де кожен базальтовий камінчик пам'ятає стару єврейську говірку та стукіт копит худоби, котру на ній продавали.

Вулиця Староєврейська виникла внаслідок розпланування міста за принципами Магдебурзького права у ХІІІ ст. Дуже цікавим є різноманітний спектр назв вулиці від початку її існування і до сьогодні. Після виникнення називалася вулиця Бидленцою (Бидлячою), тому що тут торгували бидлом — великою рогатою худобою. У XV ст. вулиця дістала назву Зарванської (також Серванська, Сербанська), яка вживалася до 30-х років XIX ст. Назва свідчила про те, що вулиця проходила за ровом. Частина вулиці на схід від Сербської входила до складу єврейського ґетто і була відокремлена від неї стіною. Християни тут не селилися. Освоювати цю частину вулиці євреї почали порівняно пізно — на початку XVII ст., поступово витіснивши християн. Назви вона спочатку не мала — "вулиця до міського муру", "під муром", "від муру". Назви пов'язані з тим, що вулиця впиралась у Високий мур. І тільки наприкінці XVIII ст. дістала назву Нової Жидівської. У середині XIX ст. вулиця поділялася на три частини. Від Театральної до Галицької тягнулася вул. Капітульна (назва з'явилася не пізніше 1801 р.), від Галицької до Сербської — Векслярська, від Сербської до Міського арсеналу — Жидівська. Назва "Капітульна" походить від того, що ця ділянка належала римо-католицькому капітулу. Векслярська — від слова "вексляр" (вексляр означає міняйло, бо на вулиці було багато міняльних контор, звідси походить слово "вексель). У 1871 р. всі три вулиці були об'єднані в одну — Векслярську. Але ця назва протрималася недовго. У 1888 р. Староєврейську перейменували у вул. Боїмів — на честь середньовічної львівської міщанської родини. З 1944 року вулиця мала назву Фрунзе на честь більшовицького військового та партійного діяча. Сучасну назву вулиця отримала 1990 року в пам'ять про те, що в період середньовіччя тут оселялися винятково представники єврейської громади.

Велика скупченість населення на староєврейській стала причиною епідемії та пожеж, до яких призводили давні звичаї євреїв. Згідно приписів талмуду у суботу не дозволяють запалювати вогонь. До слова, деякі ортодоксальні євреї і до сьогодні не сідають за кермо автомобіля через те що треба приводити у дію ключ запалення Посмішка Готувати їжу в суботу також не дозволялося, тому у п'ятницю добре напалювали піч і ставили в неї їжу в кам'яних горщиках щоб з'їсти теплою у суботу вранці після молитви в Синагозі. Найменша необережність в таких ситуаціях викликала у помешканнях пожежу. Так, велика пожежа 1571 року, під час якої вигоріла вся східна частина міста, почалася саме зі Староєврейської вулиці. Також пожежам сприяло те, що будинки були дерев'яними. Міська влада хотіла заборонити таке будівництво, але на це ради не було, тому що землі «під мурами» належали королю, який євреям не забороняв майже нічого.

Купці намагалися робити бізнес, але євреї їм протидіяли, тому за допомогою короля були введені деякі обмеження євреям. Їм забороняли торгувати горілкою, маслом, вони були конкурентами для цехів, ремісників, дрібних торговців, їх навіть обмежували займатися ювелірною справою. Боячись переслідувань, євреї ховали товари у підвалах. Там ж працювали і ювеліри, зокрема, тут проводилося випалювання золота з парчі. І, як неминучий результат, знову пожежа 1616 року Посмішка Найперші чотирьох- і п'ятиповерхові будинки з'явилися саме на Староєврейській. Пов'язано це з тим що тут була дуже мала площа на заселення. Вулиця була не брукованою, і, до речі, на цій вулиці буле криниця, з якої брали воду євреї, міським водогоном який був на цій вулиці вони не користувалися.

Наприкінці вулиці є фрагмент стіни знаменитої синагоги «Золота роза», збудованої в 16 столітті, яку німецькі окупанти спалили і знищили у 1942 році. Це була друга міська синагога у Львові, на будівництво якої влада довго не давала дозвіл. Але дозволивши будівництво, римо-католицький єпископ наказав «щоби невірні жиди не будували синагоги видною і цінною, але звичайною, середньої міри». Тому архітектори зробили її величною зсередини, заглибивши підлогу молитовного залу нижче від рівня вулиці. Таким чином ззовні синагога не була вищою ніж інші львівські храми, але величною, як і прийнято, зсередини. У післявоєнні часи на місці зруйнованої синагоги багато охочих шукали міношукачами золото, але ніхто нічого так і не знайшов.

Єврейська громада в гетто тоді була ізольована від решти міського населення. Потрапити до єврейського кварталу можна було через так звану «жидівську браму», до речі, це був єдиний вихід і вхід. Наніч брама замикалася з обох боків міцними засувами. А після єврейських погромів 16 століття хвіртку почали закривати навіть вдень. Закрите з усіх боків Єврейське гетто проіснувало до кінця 18 століття. Уже австрійська влада дозволила євреям селитися де завгодно, але тільки тим хто мав майно на суму більше 300 тисяч римських.

Колись на цій вулиці чого тільки не було: ювелірний магазин, перукарня, відео студія, ремонт парасоль, ремонт взуття, прийом склотари, салон мобільного зв'язку, імідж-студія, косметичний салон. Отакий спектр послуг Посмішка Зараз Староєврейська має славу однієї з найсолодших та найкавовіших вулиць Львова, недаремно тут в перебудовні часи відкрили одну з перших цукерень нового часу. Та й зараз тут лише кав'ярні та ресторанчики з смачнючою кавою та випічкою. Про кожен з них можна розповідати годинами, а я хочу зупинитися на найколоритнішому та найцікавішому: на «Домі Легенд».

Ну хто з нас не любить казок і цікавих розповідей, бойок і неймовірних легенд? А тут вони на кожному кроці. Кнайпа-ресторан, будинок сажотруса та його сім'ї, де живуть львівські легенди має сім поверхів, і кожен несе в собі певну львівську легенду: час, бруківка, леви, погода... Сажотрус та його сім'я збирають книги про Львів у своїй бібліотеці, пильнують львівських левів, стежать за рівнем води в Полтві і рахують чи хто не вкрав пару метрів старої австрійської бруківки. Саме тут офіційно пильнують за львівським часом, щоб годинникова стрілка не відставала і йшла точно по-львівськи. Про книги в закладі варто сказати окремо, адже є тут і книги про Львів та львів'ян, книга Львівської говірки, Львівський вінчестер... Щовечора на фасаді будинку відбувається піротехнічне шоу - з ударом годинника із металевого дракона вилітають іскри. Хтось подумає що це так як в Кракові. А я кажу ні. Це-красивіше і ефектніше. Бо рідніше... Посмішка

Ну що, я вас зацікавив? Гуляйте Львовом, ходіть старою бруківкою, мандруйте минулим і мрійте про майбутнє. Воно в нас буде цікавим Посмішка

Галерея зображень

View the embedded image gallery online at:
http://mmf.lnu.edu.ua/component/k2/1140#sigProIdfe75340d9b
Детальніше в цій категорії: « Стрийський парк Вірменська вулиця »

Коментарі (0)

Rated 0 out of 5 based on 0 voters
There are no comments posted here yet

Залиште свій коментар

  1. Posting comment as a guest. Sign up or login to your account.
Rate this post:
Вкладення (0 / 3)
Share Your Location
«
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
»

Наші контакти


Ідея, веб-дизайн і т.д.:

Олег Романів
oromaniv at franko.lviv.ua