Log in

Notre Dame. Життєствердна катастрофа

Notre Dame. Життєствердна катастрофа

 

Чому така назва?

Cathédrale Notre-Dame de Paris — ось повна назва собору. Зазвичай її перекладають як «Собор паризької Богоматері». Але прикметник «паризький» (de Paris) стосується собору, а не Богоматері, тому правильніше було би перекласти його як «Паризький собор Богоматері» або «Паризький собор Богородиці». Notre Dame («Наша Пані») — типове французьке позначення Діви Марії або Богородиці, що походить від латинського звернення domina nostra (найближчим до французького є італійське звернення Madonna, «моя пані»). В Нотр-Дамі було близько 37 різних зображень Марії. Собор (cathedrale) Богородиці в Парижі один — але є кілька менших церков Богородиці, église Notre-Dame. У Франції загалом кілька десятків інших соборів «Нотр-Дам»; церков, присвячених Богородиці, значно більше. Але цей, паризький, — найбільший, один із найдавніших і найславетніший.

Трішки історії

Собор був побудований на невеличкому острові під назвою Іль-де-ла-Сіте, посеред Сени у Парижі. Перший камінь споруди був закладений 1163 року королем Людовиком VII, праправнуком Ярослава Мудрого і Папою Олександром III. Завершили будівництво — 1330-го року, за правління Філіпа VI. Утім, деталі продовжували будувати й потім — і в епоху ренесансу, і в епоху бароко. За задумом, приміщення храму мало бути таким великим, щоб вмістити всіх жителів Парижа (а їх в той час було близько десяти тисяч). Зараз кількість населення Парижа кілька разів зросла, але Нотр-Дам де Парі, як і раніше готовий прийняти у своїх стінах понад дев`ять тисяч осіб. Через те, що храм будувала кілька поколінь зодчих, в ньому змішані романський і готичний стилі.

Собор був місцем суспільного життя міста. Його оточували численні лавки та ятки, де продавали різноманітні товари. Купці тут укладали угоди, а світські дами приходили похизуватись своїм вбранням. Також тут обмінювались новинами та плітками. Тут влаштовували танці та карнавали, грали у м'яч. Під час небезпеки в соборі знаходили притулок мешканці сусідніх селищ не тільки зі своїми пожитками, а навіть і з худобою. Також в соборі професоричитали лекції своїм студентам, роблячи перерву для богослужінь.

У середньовіччі та ранньо-модерній добі Нотр-Дам був головним собором короля та його двору. Людовік Святий, Філіп Красивий, Франциск ІІ, Марі Стюарт, Генрих IV, Людовик XIV — усі вони пережили в соборі важливі для себе події: шлюбні церемонії, молитви на честь завершення війни, зібрання генеральних штатів і т.д.

Під час Французької революції кінця XVIII століття собор постраждав від варварських нападів: багато скульптур були розбиті, голови статуй монархів були відтяті. Коли якобінці вирішили замінити католицьку релігію на «культ Вищої істоти», собор перейменували в «храм Розуму», а вівтарну частину перетворили та «вівтар богині Розуму» (розум, la Raison, французькою мовою — жіночого роду). Відновлення будівлі почалося з поверненням до церкви та коронацією Наполеона Бонапарта 1804 року. До активної реконструкції серця Французької столиці підштовхнула і публікація роману Віктора Гюго «Нотр Дам Де-Парі», що привернув значну увагу до архітектурної пам’ятки. Опублікований у 1831 році, роман був одним із найпотужніших літературних творів епохи, що прагнув реабілітувати Середньовіччя перед атаками тих, хто волів радикального заперечення минулого. Роман Віктора Гюґо був натхненням для цілого руху, що ставав на захист пам’яток.

Пізніше, за часів Наполеона ІІІ, за правління префекта Парижа барона Османа, все місто перебудували. Замість вузьких середньовічних вуличок постали широкі бульвари та просторі площі. Саме ця перебудова дала можливість бачити Нотр-Дам таким, яким ми його знаємо. Раніше його закривали безліч будівель; від середини ХІХ століття він стоїть перед порожньою площею, відкритий для погляду.

1844 року розпочалася грандіозна реконструкція собору. Скеровував її архітектор Віоле-ле-Дюк. Реконструкція тривала 20 років, до 1864-го. Чимало знайомих нам елементів собору, зокрема шпиль, який впав унаслідок пожежі, — саме з тієї епохи. 1909 року у Соборі почався процес беатифікації (зарахування до лику Блаженних) національної героїні Франції та військової Жанни Д’Арк, яка за 500 років до цього допомагала своїй країні в боротьбі з англійцями.

Під час Другої Світової Війни Собор не зазнав значних руйнувань. Окремі випадкові кулі потрапили у будівлю під час звільнення Парижу у серпні 1944 року. Біля Нотр-Дам де Парі французькі жінки зустрічали солдат.

У ХХ столітті собор також був місцем важливих подій. Тут співали Te Deum (католицький гімн з подякою Богові) після закінчення Першої світової та Другої світової війни. Тут після смерті відспівували президентів Франції — генерала Де Ґолля, Жоржа Помпіду та Франсуа Міттерана. Нарешті, тут щороку відбувалося міжконфесійне служіння в пам’ять жертв українського Голодомору.

Цікаво, що в соборі немає жодної стіни. Весь простір займають стовпи, з`єднані арками. В отворах арок – вітражі. У середній неф собору (він найбільший з п`яти) можна з легкістю поставити дванадцятиповерховий будинок. Два центральних нефа перетинають один одного, нагадуючи хрест, на якому був розп`ятий Ісус Христос.

У середні століття Нотр-Дам де Парі був Біблією для тих, хто вмів читати – вся історія християнства від гріхопадіння до Страшного суду наочно розписана в численних скульптурах, що прикрашають будівлю. А химери і гаргульї, що спостерігають з даху за нескінченним потоком прихожан, зібрали неймовірну кількість легенд і міфів про таємний сенс символіки містичного храму. Езотерики вважають, що тут зашифрований код окультних наук. Віктор Гюго назвав собор Паризької Богоматері “найбільш задовільним коротким довідником окультизму”. У XVII столітті дослідники намагалися розшифрувати секрет філософського каменю, який, згідно з переказами, закодували середньовічні алхіміки в його архітектурі.

Історик Жуль Мішле казав, що Нотр-Дам «сам по собі є книгою історії». І це справді так: із Собором пов’язано чимало символічних речей — як для Франції, так і для всієї Європи. Собор є в чомусь «точкою відліку» — не тільки культурною, але й суто географічною. Саме перед ним розташована так звана «точка відліку всіх доріг Франції»: «точка нуль» французької географії.

Горгульї і метафорика вогню

Горгульї – це скульптури міфічних створінь, які споглядають за містом з даху Собору. У однойменному творі Віктора Гюго Есмеральда називає горгульїв, як і дзвони святині друзями Квазімодо. Горгульї на вигляд є химерними і демонічними, певними прообразами людської боротьби із внутрішніми перешкодами, гріхами, неміччю. Ці фантастичні створіння, котрі як правило є сумішшю декількох тварин прикрашають кінці балок Собору. Химери – статуї фантастичних тварин. Найбільш відомою є Стрікс, напівжінка-напівптаха, котра дивиться на місто з вершини Собору, підпираючи голову руками.

Цифри, які приголомшують

Собор був найбільш відвідуваною культурною пам’яткою Франції. Сюди приходили (уявіть собі!) 13-14 мільйонів людей на рік.

Довгий час він був найвищою будівлею Парижа: шпиль сягав 96 метрів; башти сягають 69 метрів.

Баштами можна було (і, сподіваємося, ще можна буде) піднятися пішки: 422 кроки — і ви нагорі, бачите весь Париж як на долоні.

У Нотр-Дамі — другий за розмірами дзвін Франції, «Еммануель» (кожен дзвін тут має ім’я). Вилитий у 1686 році, в епоху Людовіка XIV, він важить 13 тон і має 2,5 метри в діаметрі.

Собор також відомий своїм музичним шедевром — Великим органом із понад 7 тисячами труб, 5-ма клавіатурами та 111-ма регістрами.

Скарби Собору

У соборі зберігається одна з великих християнських реліквій – Терновий вінець Ісуса Христа. До 1063 року вінець перебував на горі Сіон в Єрусалимі, звідки його перевезли до палацу візантійських імператорів в Константинополі. Балдуїн II де Куртене, останній імператор Латинської імперії, був змушений закласти реліквію в Венеції, але через брак коштів її не було на що викупити. У 1238 році король Франції Людовик IX придбав вінець у візантійського імператора. 18 серпня 1239 король вніс його в Нотр-Дам де Парі. У 1243-1248 при королівському палаці на острові Сіте була побудована Сент-Шапель (Свята каплиця) для зберігання Тернового вінця, який перебував тут до Французької революції. Пізніше вінець був переданий до скарбниці Нотр-Дам де Парі.

Вдалося врятувати також фрагмент Животворного Хреста, один з цвяхів Хреста Господнього, статую Святої Терези та туніку короля Людовіка ІХ Святого. І ще півня… На вершечку шпиля Собору був мідний півень, всередині котрого зберігалися один із шипів з Тернового Вінця, реліквії: покровительки Парижа св. Женев’єви, покровителя Франції св. Діонісія. Всі вони, ці реліквії, присвячені охороні Парижа.

Бджоли теж не постраждали: Близько 180 тисяч бджіл з пасіки, яка розташовувалась на даху Собору паризької Богоматері, вижили після масштабної пожежі. Комахам вдалось вижити, бо під час пожежі їх приспав вуглекислий газ. Три вулики було встановлено на даху собору в 2013 році в рамках міської ініціативи зі збільшення популяції бджіл в місті.

Пожежа, котра змінила хід історії

Я просто, без зайвих слів, залишу ці фото тут. Як пам’ять про те, що потрібно берегти навіть те, що здається вічним…

Традиційного закінчення у цієї статті (тексту, опису, вашваріант) не буде. Історики, культурологи, мистецтвознавці ще довго будуть оцінювати збитки, завдані пожежею, а звичайні люди ще довго будуть відходити від шоку. Але не варто вішати носа: колись собори горіли двічі на століття. Але виживали і «поставали з попелу». Хай то буде нова вітка історії Нотр-Даму, на котрій зовсім скоро заспівають нові пташки

дякую що дочитали до кінця

Оцінити цей запис:
Місто таємних ходів...

Related Posts

Коментарі (0)

Rated 0 out of 5 based on 0 voters
There are no comments posted here yet

Залиште свій коментар

  1. Posting comment as a guest. Sign up or login to your account.
Rate this post:
Вкладення (0 / 3)
Share Your Location
«
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
»

Наші контакти


Ідея, веб-дизайн і т.д.:

Олег Романів
oromaniv at franko.lviv.ua