Понеділок, 17 березня 2014 Автор Опубліковано в Cтатті & Публікації

Зауваги до "Дорожньої карти розвитку української освіти": кафедра

(1 Голосувати)
Перегляди: 44442 разів
Зарічний Михайло Михайлович Зарічний Михайло Михайлович

Я знайшов у "Дорожній карті" декілька згадок про кафедру, ось неповний перелік:

"Визнання посади завідувача кафедри несумісною з посадою ректора."

"Факультети та кафедри мають керуватися спільно студентами та викладачами, у прийнятті важливих рішень має повноцінно і рівноправно враховуватися позиція студентів."

"Обмеження максимальної кількості строків перебування на посаді ректора, декана, завідувача кафедри до двох."

Жодній з цих тез не можна відмовити у слушності, навіть попри те, що друга з них невдало сформульована: кафедрою керує одноосібно завідувач кафедри. Однак, зрозуміло, що якщо рішення кафедри стосуються студентів, то потрібно враховувати студентські інтереси. У тому і полягає суть навчання, що воно має дві паритетні фігури: викладача і студента.

Але я хочу зупинитися на самому понятті кафедри, яку досить часто вважають фундаментальною структурною одиницею університету. Так воно і є, але не скрізь. Спробуйте, скажімо, знайти кафедри у Гарварді - їх там немає. Є відділ (department) математики, де працюють вчені різних математичних спеціальностей. Звичайно, вчені діляться на групи; як правило, групу об'єднує участь у спільному науковому семінарі. Межі між такими групами вельми умовні. Коли у відділі з'являється вакансія, різні групи намагаються домовитися, кого брати на роботу, яку групу посилювати. Хоча іноді буває так, що вирішують брати представника спеціальності, якої взагалі немає на факультеті - щоби було у кого проконсультуватися, коли виникне щось з тієї спеціальності незрозуміле.

У пострадянських університетах кафедри - це об'єднання вчених, що викладають навчальні дисципліни і проводять наукові дослідження з однієї або з 2-3 суміжних спеціальностей. Уже тут закладається певна суперечність, адже, як правило, не можна гарантувати відповідність навчальних годин і чисельність дослідників у певному напрямку: наука і навчальний процес розвиваються за своїми власними законами. Як наслідок, досить часто доцент чи професор повинен працювати "не на своїй кафедрі".

Останнє теж буває викликане формальною вимогою, щоби кафедру очолював професор чи доктор наук. Тоді взагалі можуть відбуватися дивні речі, скажімо, доктор наук з диференціальних рівнянь очолює кафедру алгебри - це реальний випадок у одному з українських університетів. Невідповідностей такого типу не уникнув навіть столичний університет.

(Спробую проілюструвати це на прикладі консерваторії. Отож, припускаємо, що кафедрою струнних інструментів починає керувати професор, фахівець в області духових інструментів, - іншого професора нема. Йому спочатку важко, він несміливо бере в руки скрипку і дивиться, куди дмухнути, щоби зазвучало. Але згодом втягується і починає сміливо давати поради стосовно тримання смичка ітп. За якийсь час завідувач, природно, влаштовує на цю кафедру своїх учнів, теж духовиків. Можна сміливо гарантувати, що згодом консерваторію чекають проблеми: не можна, наприклад, виконати "Інтродукцію та Рондо Каприччіозо" Сен-Санса - там соло на валторні не зіграєш...)

Одним з виходів я бачу укрупнення кафедр. Крім усього іншого, це дозволить ще й скоротити витрати на допоміжний персонал: коли на кафедру з 6-ма викладачами потрібно старшого лаборанта - це очевидне марнотратство при наших фінансових проблемах.

Стосовно завідування кафедрами. У світі для таких відносно невеликих університетських структурних підрозділів існують різні способи призначення керівника: 1) призначення (буквально) - його здійснює ректор за погодженням з деканом; 2) вибори; 3) штатні викладачі кафедри почергово виконують функції керівника.

У нас, зрозуміло, вибори - така традиція. Однак, тут є певна суперечливість: завідувача кафедри обирає Вчена рада університету, тоді як декана - Вчена рада факультету. Жодної логіки у цьому порушенні адміністративної вертикалі, очевидно, немає.

Стосовно того, чи посади ректора і завідувача кафедри сумісні, то проблему таке суміщення складає лише для декана: він не може віддавати розпорядження ректорові і водночас може (і повинен) віддавати розпорядження завідувачеві кафедри. Будь тут мудрим!

 

М.М. Зарічний

доктор фізико-математичних наук, професор кафедри алгебри, топології та основ математики, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Наші контакти

Ідея, дизайн, верстка і т.д.:
Олег Романів